У нас з чоловіком є двоє дітей. Після весілля ми жили у моїх батьків, а потім переїхали у власну трикімнатну квартиру в передмісті. Там у нас розпочалося щасливе сімейне життя. Оточуючі вважали нашу родину зразковою. Син з дочкою добре ладнали і багато часу проводили разом. Оскільки брат був старшим за сестру на 1,5 роки, то завжди заступався за неї. У підлітковому віці вони були в одній компанії друзів. Між ними не було жодних секретів. Перепадало дітям також разом, адже у кожній затії вони брали участь вдвох.
Дочка вийшла заміж у 2005 році, а син одружився у 2008. Незабаром народилися онуки. Якщо спочатку ми продовжували залишатися дружньою родиною, то згодом у нас почали виникати перші сварки та непорозуміння. То зять крутив носом, то невістка вередувала. Оскільки кожен хотів догодити свої дітям, то й на цьому ґрунті почалися суперечки. Зібрати сім’ю сина й дочки за одним столом ставало все важче.
Корінь проблеми був в тому, що брат переживав через свою квартиру, яку придбав в кредит. Йому потрібен був стабільний дохід, щоб не залишитися на вулиці, тому доводилося двічі змінювати місце праці. Натомість дочка хвилювалася, що її шлюб може закінчитися розлученням і тоді вона з дитиною опиниться без даху над головою.
Днями син прийшов до нас в гості і запропонував написати заповіт, мовляв, потрібно поділити все навпіл між дітьми, щоб потім вони не сперечалися через спадок. Звичайно, що його пропозиція мене здивувала, адже ми з чоловіком ще зовсім молоді. Мені 57 років, а чоловікові – 63. Про який розподіл майна може йти мова? У нас ще все життя попереду. Стільки нереалізованих планів! А син вирішив нас раніше часу в могилу відправити.
Ввечері я подзвонила до дочки, щоб розповісти про цю ситуацію. Натомість вона сказала, що цілком згідна з братом, адже у них обох нестабільне становище: у нього кредит, а вона й зовсім не має власного куточка. Не здивуюся, що саме дочка стала ініціатором цієї затії. Мені прикро, що наші діти так поводяться. Адже ми виховували їх добрими і люблячими.
Я розповіла про це своїм подругам. Одна з них сказала, що вся проблема може бути в зятеві і невістці. Саме вони ладні сваритися через матеріальні речі і налаштовувати брата з сестрою один проти одного. Мовляв, краще не хвилюватися через стосунки між дітьми і скласти заповіт. Та мені важко наважитися на цей крок, адже є відчуття, що як тільки ми його напишемо станеться щось погане…
Зрештою, мої діти дорослі. Чому я маю їх забезпечувати, якщо хочеться нарешті пожити у своє задоволення?
А що б ви порадили жінці, яка опинилася в такій ситуації?
