Вони залишаються лицарями серед всіх – просто тому, що не бояться бути собою…
Нурудін Ушаву одного разу сказав: «Будьте податливі, не дозволяйте світу зробити вас жорсткими. Будьте привітні, не дозволяйте іншим людям змусити вас озлобитися на весь світ. Будьте ласкаві, не дозволяйте життєвим реаліям викрасти вашу м’якість і зробити безсердечними».
Здається це дуже іронічним – ми живемо в суспільстві, яке на словах цінує доброту і співчуття, а на ділі намагається зробити нас людьми, в яких немає ні краплі того чи іншого. Можливо, саме тому добрі люди так часто вважають, що вони не вписуються в світ, який намагається зробити всіх нас жорсткими, агресивними і безсердечними.
І дійсно, як це – бути добрим в оточенні тих, хто сприймає це, як слабкість?
Люди, в серці яких живе доброта, зовсім не сліпі щодо того, що практично всі навколо вважають їх слабкими, і не вважають за сором користуватися їх добротою.
Але все одно вони залишаються лицарем серед всіх – просто тому, що не бояться бути собою і йти проти більшості.
І хоча навколишні в більшості своїй завжди будуть сприймати їх як належне, добрі люди ніколи не перестануть пропонувати їм свою допомогу. Не те щоб ця допомога була доступна в будь-який час дня і ночі, але вони завжди готові на якийсь час відставити убік свої проблеми, щоб звільнити себе для вирішення ваших.
Саме вони несуть на своїх плечах проблеми всього світу, саме вони плачуть ночами, неспроможні забути про труднощі друзів, коханих, родичів і суспільства в цілому. І саме тому, що вони не бояться того, що хтось зробить їм боляче, вони вирішують залишатися добрими в будь-якому випадку.
Природа їх така, що вони обдаровують своєю добротою навіть тих, хто її не заслуговує. Попри те, що велика кількість людей безсоромно і відверто користуються цією добротою, добрі люди все одно їх прощають.
Не тому, що все це не завдає їм болю, а тому, що вони знають – коли ви когось прощаєте, то робите це не стільки заради іншого, скільки заради себе. І якщо ви не станете на шлях прощення, злість і ненависть рано чи пізно отруять вашу душу.
Так, вони готові пробачити майже все, щоб натомість знайти внутрішній спокій і стати ще сильнішими людьми.
Добрі люди теж роблять помилки і падають, спотикаючись на життєвому шляху. Їх відкидають, ними нехтують, користуються … І бувають дні, коли їм здається, що світ повернувся до них спиною. Можливо, це дійсно так. Але при всьому цьому їх не сплутаєш з людьми зі слабкими духом, тому що ці люди хоробрі. Хоробрі по-справжньому. І поставивши перед собою мету, вони не дозволяють нікому збити себе з обраного шляху.
Добрі люди можуть з легкістю піддаватися емоціям, але вони завжди прагнуть знайти щастя.
Добре серце змушує їх схилятися від сильного вітру, але при цьому їх не зламає навіть найстрашніший ураган. Так, добрі люди настільки гостро відчувають і беруть до серця свій і чужий біль, що він здатен приголомшити їх, завдавши сильного удару. Після цього їм доведеться відновлюватися набагато довше, ніж іншим людям.
Але під час процесу відновлення вони завжди приходять до висновку, що життя рака-самітника не для них. Вони відроджуються, неначе фенікс з попелу, щоб і далі нести в цей світ доброту, плекати спокій в собі та інших і бути щасливими, попри свою вразливість до поганого боку світу.
Як би боляче їм не було, вони все одно готові відчути цей біль – стільки разів, скільки знадобиться. І тому вони найхоробріші з усіх.
А ви зустрічали таких людей?
