Чоловік не повинен нікого утримувати. І не зобов’язаний він ні до чого (окрім армії, звісно). Чому? Я от сама нещодавно це почула. Зараз розповім.
У давнину чоловік добував м’ясо далеко від дому-печери. Жінка шукала різні рослини та корінці поблизу і варила їх вдома. Тому і видавалось, ніби годує її він. Насправді, обов’язки були розділені.
Дивно, але панянки продовжують підписуватись під кожним словом чоловіків, що переконують, ніби годувальник – чоловік. Мовляв, у патріархальні часи чоловіки багато чого вимагали, але й годували сім’ї теж вони. Аж дико, наскільки люди далекі від справжньої історії. А наслідки від таких роздумів не надто приємні…
Якою стала сучасна жінка? Точніше, ким? Прикрасою на шиї чоловіка? Дивно, що більшість це цілком задовольняє. Хоча і дійсність змінилась. За ресурси боротись не потрібно. Усе під рукою.
А нехай працювати йде. І місце своє знає – відповідають на подібні претензії найяскравіші представники патріархального суспільства.
До таких чоловіків виникає доволі таки провокативне запитання. Якщо жінка піде на роботу та зароблятиме на рівні з ним чи навіть більше – де чиє буде місце? І мені відповіли доволі “доступно”. Сказали, що жінка повинна “мовчати і любити чоловіка”. Після ж перерахували звичний список обов’язків домогосподарки. Нікого ж не хвилює, що готові працювати то обоє!
Коли я запитала, чому хатні обов’язки і так залишаються на жінці, відповіді я не отримала. Так прийнято і все таке… Та й взагалі, невже жінкам складно натиснути на кнопку пральної машинки? Чи вечерю коханому приготувати?
Скажу вам “по секрету” – так, складно. Пам’ятаю часи, коли я ледь доходила з роботи додому. О дев’ятій вечора. І щораз помічала прекрасну картину, як чоловік грає у приставку.
Він прийшов з роботи о шостій вечора та одразу зазирнув до хо дольника. Коли він, не без розчарування, не помітив готової вечері – стримавши усі образи у собі, він сів за телевізор. І перше, що він сказав мені при зустрічі: “Коли у нас вечеря буде?”. Останнім і ,напевно, найсмішнішим із таких докорів став: “Няня замість тебе дитину годує. Невже вона і вечерю мені готувати не може?”.
Наступного дня я зібрала для цього героя-коханця речі із думкою: хто няню оплачує – той і правила диктує. Цинічно? Я працюю довше і, відповідно, більше заробляю. Невже я не заслуговую на готову вечерю після роботи? Тим паче, якщо чоловік більше часу вдома проводить. Ваша позиція залишається незмінною і при працюючій жінці?
У чому проблема впоратись із хатніми справами і вам? Ви ж самі переконуєте, що побут сьогодні – це лише на кнопки натискати.
Хіба так складно почистити картоплю і зварити її? А ще, нарізати м’яса та закинути його до сковорідки? Для цього нічого добувати та вирощувати не потрібно. Лише відкрити холодильник – і все під рукою. А поки їжа готується, можна ще на один вмикач натиснути – пилососу. І швидко прибрати оселю. Якщо жінка може це все робити після робочого дня, то чому не може чоловік?
Так, чоловік не повинен нікого утримувати. Але чому, у такому разі, жінка після важкого робочого дня повинна виконувати усі функції хатньої служниці?
