Як побороти біль після розлуки з коханою людиною і не пасти духом.
Стосунки між людьми – це надзвичайно важка і неорганізована водночас наука. Ти можеш прекрасно знати, як в теорію потрібно поводитися і тій, чи іншій ситуації. Можливо, навіть на деяких людях спрацьовує. Але от твоя модель поведінки розбивається об когось конкретного, бо до нього потрібен інший підхід. І ти починає вивчати його, при тому все це часто супроводжується сварками, бо поступатися своїми принципами також не хочеться. І ось-ось, здається, ти вже все знаєш, все розклав по полицях, як вривається вітер неочікуваних подій, і твій об’єкт вивчення знов поводить себе зовсім неочікувано. Людей не можливо достеменно зрозуміти.
Але ми віримо в цю ілюзію. Ми навіть говоримо: “Та він, вона … вони не можуть так вчинити, вони не такі, я їх знаю, такого не буде”. Це ілюзія, яку ми собі навіюємо. Наче ми дійсно можемо когось знати настільки, що здатні передбачити їхні вчинки. Але ми не можемо.. Наше уявлення про людей настільки спотворене, просто задумайтесь: ми беремо відрізки минулого, про які нам дозволили дізнатися, прикрашеними, уже викривленими відрізками та власні спостереження за людиною, яка приховує свою гіршу сторону – знов же таки, викривлені спостереження, а потім пропускаємо їх через власну систему цінностей і уявлень, рідко враховуючи той факт, що в людей вона може кардинально відрізнятися. Це жахливо деформоване уявлення про людину, але ми базуємо на ньому своє ставлення до неї, свої надії та довіряємо цьому уявленню.
Коли ілюзія розбивається об реальність, нам боляче. Ми не розуміємо, як так могло статися, адже це та людина, яку ми начебто до ниточки знали. Завжди тримайте собі в голові той факт, що ви нікого не знатимете достеменно, так само, як ніхто достеменно не знатиме вас. Можливо, ви навіть уявити не можете, яке деформоване уявлення про вас навіть у близьких людей. Як вони неправильно вас розуміють. Тому не будуйте ілюзій. Завжди залишайте трохи місця на розуміння того, що ви не все знаєте і може статися будь-що.
Це не повинно вас пригнічувати. Навпаки, ви мусите бути сильними. Коли кохаєте, кохайте щиро і відкрито, але коли людина йде не мучте себе тим, що ви зробили не так і як взагалі таке сталося. Просто згадайте про те, що ви не могли всього врахувати. Це абсолютно не ваша провина, просто заграла та сторона людини, яка була за межами видимого.
Приймайте такі випадки, як подарунок долі, адже вона відірвала вас від тієї людини, в якої прихована сторона надто темна. Не згадуйте і не ідеалізуйте. Просто беріть урок і йдіть далі. Всі ці зайві питання, які добивають нас після розлучення з коханими, можуть увігнати нас в яму депресії та апатії. Але ми не заслужили на таку участь, ми не зробили нічого поганого, і ми не стали гіршими. Просто незвідана частинка душі коханої людини проявила себе. Цього ніхто не може передбачити.
Не зациклюйтесь на цьому. Надто безглуздо ставити на вівтар спогадів про минулі стосунки своє життя. Там так багато звершень і польотів. Там має бути цікаво. Живіть далі.
А ви погоджуєтеся з думкою автора?
