– Добрий день! Я хочу забрати Іру, – заявила Галя, яка у свої 14 років звикла завжди забирати молодшу сестру з дитячого садочка.
Щоправда, раніше по Іринку вони ходили разом з матір’ю, а зараз вона була сама.
– Привіт, Галинко. Ти щось сьогодні раніше, ніж завжди. А де твоя мама? – відказала вихователька, побачивши дівчину.
– Мама ще не повернулася з роботи. Вона сьогодні затримується, тому я прийшла одна.
– Але я не можу відпустити Іринку лише з тобою, – відказала вихователька.
– Чому? Ви ж мене добре знаєте. Я кожного разу до вас приходжу з мамою по сестру, – обурилася дівчинка.
– Я все розумію, але ти неповнолітня, тому не можеш піти додому сама з молодшою сестрою, – пояснила жінка.
– Мені вже чотирнадцять років. Показати вам паспорт?
– Галинко, людина вважається повнолітньою лише після вісімнадцяти.
– І що мені робити? Прийти через чотири роки? – не розуміла дівчина.
– Ні, але можеш повернутися сюди разом з мамою. Тоді й заберете Іринку.
Дівчинка зателефонувала до матері і пояснила їй ситуацію. Та попросила дати слухавку виховательці. Жінки довго сперечалися, але так і не змогли дійти згоди. Матері довелося приїхати в садочок.
– Навіщо все так ускладнювати? Мені довелося відпрошуватися з роботи, щоб приїхати по дочку. Зараз я відведу її додому, а потім знову повернуся в офіс. Галя все одно залишиться з нею наодинці, то хіба не можна було їх вдвох відпустити?
– Я не повинна підлаштовуватися під вас. Відповідальність за Іринку на мені, тому я не можу ризикувати.
– Гаразд, а якщо з Галею прийшов би інший дорослий?
– Тоді обов’язково потрібно показати свої документи.
– Зрозуміло.
Наступного дня Галя знову прийшла в садочок.
– Добрий день. А я по Іру прийшла.
– Добрий день, Галинко. А де твоя мама?
– Вже підіймається.
А на чиєму ви боці в цій ситуації?
