За багатьма статистичними даними, 90% самотніх літніх людей складають саме жінки.
Овдовівши вони більш схильні доживати свої роки на самоті. Натомість чоловіки після 65 років зовсім не проти зійтися з якоюсь привабливою бабусею, що живе поруч в одному будинку. Щоправда, такі бажання дуже рідко стають реальністю.
В цьому ми переконалися на досвіді Дмитра, від якого дружина пішла одразу після того, як їхня донька вийшла заміж і створила власну сім’ю.
В один момент чоловік залишився сам на сам, не розуміючи, чому кохана людина так підло вчинила. Минуло кілька років, а почуття самотності і непотрібності переслідувало чоловіка, наче власна тінь.
Набридло йому так жити, тож він наважився на нові стосунки, попри солідний вік. Познайомився з чудовою жінкою: доброю, милою і дуже веселою. Вони чудово проводили час в компанії одне одного, але Дмитрові цього було мало. Він запропонував Ользі переїхати до нього в невеликий будиночок на околиці міста. Був певний, що жінка зрадіє такій пропозиції, але на нього, на жаль, чекало розчарування.
Ольга йому відмовила, пояснивши це тим, що боїться втратити свою свободу, до якої вже надто звикла за час, який минув з моменту смерті її чоловіка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ніколи навіть не припускав, що на старості літ буду настільки непотрібним. Тримаюся на тім світі тільки заради доньки та онучки.
Як би сумно це не звучало, але життєва ситуація Дмитра – не рідкість, швидше – закономірність.
Жінки з категорії 50+ все своє життя виконували роль берегині сімейного вогнища: доглядали дітей, турбувалися про чоловіка – тож про себе й подумати було ніколи. Тепер, коли обов’язків перед сім’єю стало менше, нарешті з’явився шанс пожити у власне задоволення, зайнятися собою.
Все зовсім навпаки у чоловіків: до 50 років вони ведуть дуже активне соціальне життя, зустрічаються з друзями, з партнерами по роботі, деякі дозволяють собі навіть поглядати на молоденьких дівчат. Їхнє завдання – забезпечувати сім’ю, а все інше є обов’язком дружини. Але молодечий запал вичерпується, старість наступає на п’яти, і звідкись виникає бажання мерщій повертатися додому, де на тебе вже чекає любляча і турботлива жінка, яка і нагодує, і вислухає, і по голові погладить.
Ось тобі й конфлікт на рівному місці…
Що говорять жінки
«З віком потреба жінки в чоловікові зменшується, а іноді зводиться до нуля. Мені 52 роки, за плечима 2 шлюби, дочка доросла, син школу закінчив. І навіщо мені потрібен дідусь, за яким потрібен догляд, ось нащо він мені? Обпирати, готувати, лікувати? Самій мені комфортно».
«Я – у “категорії 65+”. Двадцять років прожила у розлученні, розійшлися, коли дітям було по 10 років. Підняла їх сама. Заробила на хорошу пенсію. Зараз живу спокійно з синами, так що доглядати є за ким. Вільний час присвячую собі: читаю, гуляю, спілкуюся в Інтернеті, зустрічаюся з друзями. Так навіщо мені старий із купою його проблем?»
«Чоловік у шлюбі шукає саме прислугу, а не ту жінку, за якою він би доглядав і якій він би допомагав на схилі років. Замолоду всі вони – орли волелюбні, а до старості шукають, куди б прилаштувати себе, шукають місця, де було б затишно».
«Одна річ, якщо люди прожили разом роки, у них спільне минуле, діти, онуки. Вони піклуються одне про одного і не самотні. Інша річ, якщо зустрічаються розлучені, вдови та вдівці. Чоловікам у віці потрібна нянька більше, ніж у молодості. Такий чоловік уже набігався, йому потрібен диван, телевізор і тепла ковдра. А жінка все життя надривалася і на роботі, і вдома, і з дітьми, і з онуками. Ну навіщо їй ще доглядати за чужим чоловіком на старості років?»
Такої думки дотримуються, звісно ж, не всі жінки, але таки більшість. Та й не всі чоловіки на старості літ прагнуть обплутувати себе сімейними вузлами. Все індивідуально. Головне, щоб всі проводили свою старість так, як хочеться їхньому серцю.
Як вважаєте Ви? Яке Ваше ставлення до гостьових шлюбів?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
