Онучка Дарина, яку батьки привезли до бабусі Олени з цікавістю роздивлялися бабусину кімнату. А потім запропонувала навести порядок, всюди пил протерла, все поперескладувала. І чомусь її зацікавила коробка яка лежала десь високо на антрисолі. Дівчинка з легкістю підлізла на стілець і дістала її.
В коробці лежала сумка, вона була досить цікава. Дарина спиталася у бабусі Олени звідки ця сумка, та відповіла що, вона купила, коли була за кордоном.
І тут побачивши цю сумку у жінки, знову промайнули в голові ті давні спогади з її поїздки до Литви у Вільнюс.Коли Дарина роздивлялася сумку, то з сумки раптом випала коробочка. Олена підняла її і відкрила, там були сережки, кольору морської хвилі. Серце жінки прискорено забилося, руки затремтіли і сережки впали на підлогу.
Дарина замітила реакцію бабусі і попросила їй розповісти хто ж подарував її ці сережки. Олена присівши на диван, перевела подив і і ніби вернулася на 20 років назад. Жінка згадала як її та двом колегам спілка на роботі видали путівки до санаторію у Вільнюс. Там вона і познайомилася з Вільсеном.
Чоловікові одразу припала красива українка. Він кожного вечора запрошував Олену на вечірні прогулянки.Дарина слухала бабусю але все ж перебила і спитала її, чому ж вона не носить ці такі красиві сережки, а тримай їх в коробці.
Олена відповіла онуці що це дорогий подарунок. Дарині дуже стало цікаво і вона вимагала від бабусі продовження, хто ж подарував її їх, “Дідусь подарував?”- спитала онука.
Олена трішки помовчавши відповіла: ” Ні не дідусь, а хороший знайомий Вільсен”.
Дарина була вражена, вона не сподівалася почути таке від бабусі. Вона думала, що бабуся тільки з дідусем проводили час. А тут якийсь незнайомий чоловік її бабусі сережки.
Та як Дарині вже було 17 років, майже доросла, Олена вирішила всю правду розповісти їй. Так вона гуляла тоді, в санаторію з Вільсеном, але нічого більшого між ними не було.
Тобто вона не зраджувала дідусеві. На прощання її Вільсен подарував її ці сережки на згадку про нього. Дарина вислухала бабусю та спитала її, чи та не пожаліла, що тоді не залишилося з ним а поїхала додому до дідуся. Олена відповіла, що зовсім ні, адже як вона могла покинути вдома її мати, яка ще тоді була мала і ще двох менших синочків.
А Дарина дальше продовжувала свої роздуми. Вона спитала у бабусі, чи та не шукала Вільсена, після того як дідуся не стало чотири роки назад. Та Олена відповіла, що скільки років пройшло де ж вона знає де він подівся може його теж уже немає.Так пройшло декілька місяців після цієї розмови.
Наближувався ювілей у Олени, 60 років. Жінка чекала гості найрідніших дітей та онуків. Всі майже зібралися тільки от Дарини не було.
Олена дуже засмутилася, адже Дарина була її улюбленою онукою. Вона не могла повірити що та забула за її день народження. Але коли через півтори години дівчина все ж прийшла та ще й не сама, а з якимось чоловіком з великим букетом соняшників, то Олені аж дух перехопило.
Адже це був саме він Вільсен, Дарина сказала до бабусі: ” А оце бабусю тобі мій подарунок від мене на день народження”. Онуці таки вдалося через інтернет віднайти чоловіка. Неймовірна історія 20-річної розлуки та воз’єднання, а у Вас було в житті щось подібне?
