Інтелігентна сім’я, на кожній гілці генеалогічного дерева якої вгніздилися по професору з мистецтвознавцем. Фортепіано. Художня школа. Три іноземні мови. Майже золота медаль. Інститут, який готує безробітних з витонченою освітою.
Шанувальники з’являлися, оскільки Надя не те щоб красуня, але мила, безсумнівно мила. Потім шанувальники зникали, випробування вечерею в сімейному колі ніхто не витримував. То у них і з єдиною мовою проблеми, то рибу виделкою їли, то їх до нервового тремтіння лякала бабуся Наді з’ясуванням меж їх художньо-музичного кругозору.
– Чудовий хлопчик, Надійка, – говорила бабуся після втечі шанувальника, – просто чудовий. Але, на жаль – не нашого кола. Ну куди за нього заміж?
Надю відправили на дачу за яблуками. Квола яблунька несподівано зазнала пароксизм родючості, і Надя потягла додому в руках два важких пакети яблук, а в сумочці на плечі кілограма три маленьких твердих груш.
Електричку вона ще так-сяк пережила.
Невідомо, що саме вплинуло на виховану Надю, яка за все своє життя навіть слово “дупа” жодного разу не вимовила вголос – чи то відтоптані геть ноги, то чи відтягнуті пакетами руки, чи то сумка, яка з’їжджала з плеча, але коли в тролейбусі вона кинулася до вільного місця, а якийсь підпилий тип на фініші обійшов її на пів корпуса, і при цьому штовхнув, і при цьому вибив один з пакетів, і той впав, розірвався, і яблука розкотилися по салону, і сумка знову впала з плеча, – то в Наді прокинулися інстинкти, які придушувалися у багатьох поколіннях, і вона врізала цією самою сумкою п’яному по голові.
П’яний битися у відповідь не поліз, але образився і обізвав Надю стервом. І Надя знову розмахнулася сумкою. Сумка розкрилася і груші просвистали в різних напрямках, а одна з них влучно потрапила якійсь тітці в лоб. Тітка визнала себе невинною жертвою і зателефонувала в поліцію. Поліцейський наряд, схоже, сидів в засідці десь неподалік, оскільки не встиг тролейбус зупинитися, як був узятий штурмом. Нападницю хуліганку, потерпілого і постраждалу свідка звезли у відділення. Ось тут пелена, яка застеляла очі, розтанула, і до Наді дійшов весь жах скоєного.
Розгляд вона майже не запам’ятала. Верещала тітка. Протверезілий п’яний щось тихо говорив пузатому поліцейському, а той хитав головою:
– От дівки пішли! Скоро на вулицю страшно вийти буде.
В результаті Наді сказали, що раз потерпіла сторона не писатиме заяву, то Надя вільна. І нехай добре обміркує свою поведінку. І нерви нехай полікує, поки остаточно не стала асоціальним елементом.
Всю дорогу додому Надя проплакала від сорому і жаху. Удома вона крізь схлипування повідала про те, що трапилося зблідлим батькам і бабусі, і в густому запаху валокордина сім’я не спала всю ніч, прокручуючи подумки один і той же сюжет: Надю забрали у в’язницю.
На роботу Надя не пішла – а сенс? Після такої ганьби. Пролежала на дивані день, уткнувшись носом в стінку.
Увечері у квартиру подзвонили. Вся сім’я вийшла в передпокій в повній впевненості, що за Надею прийшли. Тато тремтячими руками відчинив двері. За дверима виявився давній потерпілий. Бабуся хоробро зробила крок вперед:
– Чоловіче! Надя зробила необдуманий вчинок, вона щиро розкаюється, і ми всі клянемося, що подібного ніколи більше не станеться. Вибачте її, не ламайте їй життя!
Від такого напору чоловік відійшов в сторону, зачепивши вішалку, що висіла на одному цвяху, яка успішно звалилася на його багатостраждальну голову, і впав додолу, придавивши захований досі за спиною букет хризантем. А оговтавшись і потираючи верхівку, сказав:
– Я взагалі-то сам вибачатися прийшов. Я не п’ю, не думайте, я автослюсар, півтора дня одному диваку машину робив не відходячи, потім чарку коньяку на голодний шлунок – і на тобі.
Потім він подивився на вчинений розгром і похмуро запитав у тата:
– А дриль у вас в будинку є?
Ну що вам сказати? Вішак була прибитий в той же вечір. Через пару днів він запросив Надю в кіно. Через тиждень повіз всіх на дачу і викосив там багаторічний бур’ян біля паркану. Через місяць супроводжував бабусю в філармонію, оскільки всі були зайняті, Надя застудилася, а бабусю з її хворими ногами відпускати одну було не можна.
– Як все пройшло, хропів на весь зал? – запитала Надя у бабусі.
– Він заснув досить швидко, – відповіла бабуся. І додала: – Але спав дуже натхненно!
А перед сном вона зайшла до Наді.
– Надю, він, звичайно, чудовий хлопчик. На жаль, не нашого кола. Але якщо ти за нього не вийдеш заміж – вважай, що ти не маєш бабусі!
Як ви вважаєте, Надя вийшла заміж за цього чоловіка?
