Я була щасливою жінкою, яка чекала народження дитини. Мене оточували подруги, хороший чоловік, батьки та брат. Мені здавалося, що я ніби за кам’яною стіною і нічого вже не зможе пробити таку оборону.
Вітя народився здоровим і міцним, нас через тиждень вже виписали з лікарні. Все було просто чудово, і я насолоджувалася материнством. Але вже через чотири місяці моє життя перетворилося на пекло/ Вітя якось дивно кашляв, і я повезла його в лікарню. Лікарі заметушилися, почали робити аналізи, постійно щось перевіряли.
Я боялася навіть запитати, що з ним, але це питання я задавала кожен раз при появі будь-якого медичного працівника в моїй палаті. Але лікарі уникали відповіді. Через три дні стало ще гірше і Вітю під’єднали до апаратів. Мій маленький синочок був усіяний трубочками і навіть не міг самостійно дихати. Лікар сказав, що не може дати ніяких гарантій, потрібна солідна сума на лікування і препарати.
Я тоді страшенно боялася за сина, але не могла подумати, що найстрашніше ще попереду. У мене була така міцна сім’я і ми легко б підняли всю суму, скинувшись всі разом. Брат здався першим і сказав, що у нього гроші на інші цілі, з Вітею в лікарні посидіти він не може, та й взагалі дуже зайнятий.
А через півтора тижня купив собі новенький джип навіть без кредиту і розстрочки. Я тоді посварилася з ним і більше не спілкувалася, він проміняв життя племінника на машину, та й сума була в десять разів менша за вартість цього автомобіля.
Але мій брат якось різко відреагував і сказав, що я повинна дорослішати і сама вирішувати свої питання. Цитую: «Треба було вчитися, а не народжувати. Тоді б і працювала, і заробляла нормально». Я так плакала після його слів, як взагалі можна було сказати таке, знаючи, що моя дитина в такому стані?! Ми з братом до сих пір не спілкуємося, хоча після того випадку сім років минуло.
Коли я приїхала до мами і розповіла їй, вона навіть мене не втішила, а раптом запитала: «Ти ж до нас не за грошима приїхала? У нас грошей немає!». Я їй відповіла, адже у батька своя адвокатська контора, а у мами прибутковий магазин в інтернеті. Але вона так здивовано підняла брови, що я взагалі перестала впізнавати в ній свою рідну людину. Вона сказала, що мій брат мав рацію і взагалі треба було вчитися.
Я навіть слухати її не стала, через дві години зателефонувала батькові, а він виявився на боці мами. Мій чоловік був у рейсі і майже місяць абсолютно не було ніякого зв’язку. Він навіть не знав, як гостро я потребую його підтримки і грошей. Я сиділа на лавці в парку і плакала, мені нічого не залишалося як жаліти себе. У банку кредит було брати боязно, я здала все своє золото крім обручки і отримала на руки майже п’ятдесят тисяч.
Купила ліки на перший місяць і відвезла в лікарню. Віті почали курс лікування, але у мене не було більше грошей, а наступний місяць потягне в 1,5 раза більше. Почала знову писати тексти на замовлення, але більше 1000 гривень на місяць не виходило. Я майже нічого не їла і все відкладала. Коли чоловік вийшов на зв’язок, я плакала і не могла все йому пояснити.
Лікар, побачивши це взяв трубку і пояснив все моєму чоловікові, потім віддав телефон мені. Він був просто в шоці від того, що зі мною так вчинили близькі люди. Гроші з рахунку він вивести не міг, але домовився з друзями і ті в той же вечір скинули мені на карту грошей на повний курс лікування, ще й зверху на додаткові витрати.
Один з його друзів на наступний день приїхав в лікарню і заспокоював мене, знайшов лікаря і обговорив, що ще потрібно купити і так далі. Я не знала, як їм дякувати, адже вони майже мене не знали, але його друзі дивилися на мене так, ніби я говорю надприродні речі. Як один повторювали: «Маш, ти чого, ти ж дружина Микити, а це його син! Так ми за вас горою! Дзвони відразу як щось знадобиться, все владнаємо».
Чужі люди просто допомогли мені вибратися, вилікували мого сина, навіть не чекаючи ніякої подяки у відповідь. А близькі родичі просто кинули мене в жахливому стані. Вони просто всі відмовилися від мене в таку відповідальну хвилину.
Вітя видерся, зараз йому вже сім, і він найщасливіший і найздоровіший хлопчисько на світі. З чоловіком ми до сих пір разом, а друзі так і не взяли гроші назад, кажучи, що давали не в борг.
Як ви вважаєте, чому родичі дівчини так вчинили з нею?
