– Вибач, Олю, мені треба додому.
– Це дружина телефонувала? Та, їдь, звичайно..
Олі насправді було дуже важко відпускати Максима. Вона хотіла, щоб він був біля неї якомога більше часу. Так хотілося, щоб він залишився на цілу ніч. Щоб вони мали змогу піти в кафе, кінотеатр та інші місця. Та зустрічі проходили тільки у неї вдома, бо раптом їх хтось помітить?
Максим ніколи не приховував, що одружений і має доньку. Жінку він не кохав, жив з нею заради дитини. Чоловік чекав, коли дочка закінчить школу і тоді піде від дружини.
Оля чекала..Більше їй нічого не залишалось. Та вона дуже злилась. Їй було все одно на дружину Максима. Вона ж вочевидь також його не кохає. Ну нічого, буде і на її вулиці свято. Ще залишилось почекати два роки.
Вони пролетіли швидко. Дочка поїхала вчитись в інше місто. Та Максим все знаходив відмовки.
– У Тані мама захворіла. Я не можу її залишити саму у такий період важкий..
Оля далі кивала головою та мовчала.
Затримка. Купила тест. Дві полоски. Пішла до лікаря, раптом тест неправдивий?
Зайшла у жіночу консультацію. Побачила жінку вагітну, якій от-от народжувати, а попід руку її вів чоловік..Максим.
В Олі пелена перед очима. Як? Довго він збирався це приховувати? Зробив дитину “некоханій” дружині, її обманював.
Оля зайшла в кабінет лікаря. Він підтвердив її вагітність.
– Вам уже 35, час підтискає. Але я думаю, що все пройде добре. Головне не хвилюватись і спати добре.
“Ага, не хвилюватись” – подумала дівчина.
Ввечері Максим зателефонував до Олі.
– Котику, я сьогодні не зможу приїхати. Не образишся?
– Ні. Я сьогодні і так зайнята. Йду в клуб з Дашкою.
– Який ще клуб? Думаю це не дуже хороша ідея, кицю. Ти не підеш туди.
– А мені то що? Ти чужий чоловік, не маєш права мною командувати.
Оля відключила телефон. В клуб їй не можна. Максим думає, що вона сидітиме і чекатиме його, як вірний собака, поки він обходжує свою вагітну дружину?
Оля зрозуміла, що її становище вже не зміниться. Чоловік і далі буде з дружиною, а до неї інколи заїжджатиме за новими відчуттями, щоб урізноманітнити життя.
Ну нічого, тепер вона житиме заради себе і свого майбутнього.
Через декілька днів Максим приїхав до Олі без попередження. Плакав. Не знав, що йому робити. Розповів про вагітність, дружинина народила, та хлопчик не вижив. У жінки через це поїхав дах. Сама не своя. Не їсть, не п’є, цілий день мовчить. Навіть не плаче, абощо.
– Як що? Будь поруч з нею. Підтримуй. Це ваше спільне горе. Максим, я взагалі не розумію, для чого ти їздив до мене, якщо у вас з дружиною все було добре?
– Це мене Бог покарав. Забрав мого синочка через тебе..
– Що ти верзеш? Будь чоловіком і візьми відповідальність на себе. Це тільки твоя провина, Максиме. Ти брехав мені, брехав дружині і мабуть, самому собі..
– Розумієш, я кохаю вас обидвох. Просто кожну по-різному. Я не можу бути з кимось одним..
– Все, не продовжуй цього. Іди і більше не приходь..
Оля зачинила за ним двері і розплакавсь. Їй було шкода дружину Максима. Вона перенесла таке горе. Оля розуміла, як це важко, бо сама незабаром стане матір’ю.
Максим приїжджав до Олі безліч разів, особливо п’яним. Та жінка проганяла його, хоч інколи це було важко.
Народила синочка. А Максим навіть не знав про це. Прізвище дала дитині своє. А в графі батько поставила прочерк. Проте син вийшов копією Максима, чужого чоловіка.
Як ви гадаєте, чи правильно зробила Оля, що прогнала Максима? Як би могло скластись її життя, якби вона і надалі продовжувала ці стосунки?
