Нещодавно моя подруга розповіла цікаву історію, де головний герой – її свекруха. Але про все з початку.
Інна познайомилася зі своїм чоловіком 5 років тому. Вони працювали разом. Прозустрічалися майже рік та Сергій зробив їй пропозицію, однак пишне весілля вирішили не робити. Скромно розписалися, покликали найближчих друзів та родичів у кафе.
Свекруха, Антоніна Миколаївна, жила в іншому місті. Тоді молодята придбали нову квартиру та вирішили запросити її на новосілля. Давно вже не бачилися, скучили за нею.
– Я не знаю. У мене багато роботи, а ще дача та город! – скаржилася старенька.
– Ми все оплатимо! Мамо, ну скільки можна, дійсно? Ми так довго не бачилися, а ти ще проти зустрічі! – просив Сергій.
В суботу зранку молодята стояли на пероні та чекали потяг. Інна тоді цілу ніч на кухні провела, хотіла свекруху з дороги домашнім борщиком та пампушками пригостити. Нехай побачить, яка вона хороша господиня!
– Я перше хочу в душ піти з дороги та подрімати, втомилася. Ану дай мені халат, нічнушку та рушник. А ще зубну щітку. Я нічого не брала. Навіщо мені з хворою спиною тягти стільки речей?
Таке прохання, м’яко кажучи, дуже шокувало невістку. Та вони миттю побігла у магазин та купила все необхідне.
– Знаєш, подруго, я коли їду на ночівлю кудись, то завжди беру з собою рушник, мило та щітку. Ну це ж засоби індивідуальної гігієни. Мені не шкода, але дивно. Хіба вона не могла заздалегідь про це подумати? – скаржилася Інна мені у слухавку.
Коли свекруха поїхала геть, то дівчина видихнула з полегшенням. А рушник, яким користувалася пані Антоніна, викинула геть.
Можливо, дівчина надто прискіплива до своєї свекрухи?
