Я Віталік. Нещодавно готувався стати люблячим чоловіком і батьком дитини. Але доля внесла свої корективи.
Я мав кохану дівчину. Ми разом пішли на день народження до друга. Там мене помітила Поліна. Те, що у мене була дівчина її не зупиняло. Вона настирливо продовжувала спілкування з мною, фліртувала.
Зрештою я таки розійшовся зі своєю дівчиною. І почав будувати стосунки з Поліною. На той момент вона дійсно подобалась мені і я хотів спробувати. Ми закохалися. Спершу я не планував одразу вести її під вінець. Здається вона це відчула.
– Любий, у мене для тебе є маленький сюрприз! Закрий очі й простягни свою руку!
Я прозрів. Вона вручила мені позитивний тест на вагітність.
Ну і як годиться справжньому чоловіку я зробив їй пропозицію. Наступного дня купив обручку, квіти й став перед нею на коліно.
Звісно вона зраділа тому. І скоро ми почали жити разом, планували весілля. Минали дні, мені ставало цікаво стосовно її стану, вона жодного разу не брала мене на консультацію з лікарем, на мої питання відмовчувалась.
На п’ятому місяці я помітив, що її живіт зовсім не змінився. До весілля залишалося зовсім трохи. Тим більше в спальні вона була дуже активною, що теж мене трохи дивувало.
– Може сходимо разом на УЗД? Цікаво ж яка стать у дитини! – якось сказав.
– А давай це буде для нас сюрпризом. Зараз так часто організовують вечірки, де батьки самі вперше дізнаються стать дитини. Давай і собі таку зробимо? – просила вона.
Тоді у мене почали виникати сумніви. Звісно я б ніколи не подумав, що мене сліпо обманюють, але виявилось, що я помилився.
Якось я повернувся раніше з роботи. Поліна тоді була в душі. Напевно не почула, як я зайшов. Вона любила вмикати музику на телефоні й підспівувати. А тієї миті до неї хтось подзвонив.
– Алло! Так! Весілля через тиждень! Ох, я теж так хвилююсь. Лиш би нічого не зірвалося! Ні, він нічого не знає! Так! на п’ятому місяці! Ото дурко! В мене давно спіраль стоїть!
Я нічого не розумів, але потім всі пазлики зійшлися в одну картину. Вона збрехала про вагітність. Шкода, що ми встигли розписатися. Я до того часу купив ліжечко і коляску. А вона так нахабно вдавала роль.
Я дочекався поки вона вийде з ванни.
– О, любий, ти вже повернувся! Як день? – знітилася Поліна, боячись, що він міг почути щось зайве.
– Ніякого весілля не буде! Я подаю на розлучення! Боже, який низький вчинок! Я вже морально налаштувався на те, що стану батьком! Завтра щоб ноги твоєї тут не було!
Дівчина навіть нічого не говорила. І треба було їй відповідати на той клятий дзвінок! Якби ж вона тільки знала!
Думаєте вони б були разом навіть після весілля?
