– У мене чомусь кран перестав працювати, можете допомогти?
На порозі стояла жінка років сорока, в старому брудному халаті, з брудною головою і зовсім некрасивим обличчям.
– У чоловік ваш не може відремонтувати?
– А чоловік … об’ївся груш, – з єхидною усмішкою сказала ця жінка. – Поможете?
Сергій поглянув на свою дружину. Та зрозуміла, що рівень загрози тут взагалі не високий, тому кивнула головою чоловікові і пішла дальше готувати їсти. Зітхнувши, чоловік спустився разом з сусідкою на поверх нижче.
– Вибачте, якщо я вас відволікаю, просто в нашому під’їзді живуть одні пенсіонери, немає до кого звернутися більше.
Перше, що відчув Сергій коли зайшов в квартиру до тієї тітки – це противний запах. Складалося враження, що хтось варив невипрані шкарпетки.
– Кого ти там привела? – хтось нерозбірливо крикнув з іншої кімнати.
– Сусід прийшов глянути на кран, а ти продовжуй і дальше лежати на дивані, алкаш старий.
Сергій знайшов поломку і знав як її виправити.
– Господар, інструменти є у вас? Чи мені за своїми піднятися – крикнув Сергій.
– Я говорив, сам можу зробити! – чоловік був злегка п’яний. – Тільки приліг відпочити, а моя дружина вже якихось чоловіків приводить додому.
– Що ти можеш! Ти вже тиждень день в день лише п’єш!
Жінка зайшла в кімнату і принесла якийсь старий чемоданчик з інструментами.
– Ну хто так ремонтує? Ну й молодь пішла, нічого робити толком не вміє.
Але в той самий момент, коли мужик простягнув свою велику долоню, з крана почала литися вода. Тітка вдячно заторохтіла, намагаючись всунути в руки Сергія пом’яту купюру.
– Грошей не потрібно, радий був допомогти.
– Ну що там? – запитала Катя, зустрівши його.
– Шкода мені їх…
Сергій коротко розповів своїй дружині про все, що йому вдалося побачити в квартирі.
– Там так брудно, свині навіть чистіші за них!
– Слухай, а давай їх на новосілля запросимо? – запиталася Катя.
Сергій подивився на дружину в надії побачити усмішку, але та говорила цілком серйозно. «Ну ось», – зажурився він.
– Ти зараз не жартуєш?
– Ні! Вони ж напевно взагалі нікуди не виходять… Нехай прийдуть до нас.
– А нам то що? Живуть собі так, то нехай і продовжують…
Катя квапливо поставила останню тарілку.
– Відкривай двері – прошепотіла дівчина.
Сергій подивився на неї з легким докором, мовляв, «Ну дивися, сама напросилася».
– Доброго дня, дякуємо, що покликали нас.
Хлопець був приголомшений. Замість тітки в брудному халаті стояла красива та акуратна жінка, в старій, але чистій сукні.
– З новосіллям вас! – сказала сусідка і вручила Каті невеличкий пакет з-під косметики. Сусід ввічливо потиснув Сергію руку, хоча по ньому було видно, що чистий одяг пече його гірше вогню.
– Проходьте – покликала Катя. – У нас вже стіл накритий.
Сергій, не припиняючи витріщатися, як ідіот, пропустив гостей на кухню. Там вже і правда все було готово.
– Нумо їжмо! – раптом перервала мовчання Катя.
– Ви стільки всього приготували, – сказала сусідка, накладаючи собі побільше.
Розмовляли довго і про все на світі. Жінки говорили про кулінарію, дітей, господарство. Чоловіки обговорювали політику, автомобілі, хокей.
– Сергію, підемо, покуримо, – покликав сусід.
– Я не курю…
– Ну все одно підемо, подихаєш повітрям.
Чоловіки вийшли на балкон, і сусід затягнувся дешевою цигаркою.
– Давно я вже свою Галю такою щасливою і усміхненою не бачив, – промовив він. – Вона у мене взагалі нікуди не виходить, завжди прибирає та куховарить. А за себе мені встидно – безробітній та ще й випиваю. І як вона досі мене ще не кинула?
– Валентин Павлович, ви що, – зніяковів Сергій.
– Валентин Павлович, – посміхнувся. – Я вже й забув, коли мене останній раз так називали. А Катя у тебе хороша, ти бережи її.
– Хороша, – зітхнувши підтвердив хлопець.
– Якщо у вас коли-небудь будуть якісь непорозуміння – головне не сваріться. А то сам бачиш, ми почали жити як якісь свині. І ще – не пий ніколи! Це зло!
Сусід почав плакати, по його щоках помалу починали текти сльози.
– Колись я працював на заводі, мене всі поважали. І Галя тоді була неймовірною красунею, тим тільки її тоді зустрів… Ух. – Ти пробач мені, щось я взагалі опустив руки.
Сусідка сиділа за столом поруч з Катею. Ледве чоловіки зайшли, вона шмигнула носом і метушливо почала збиратися.
– Спасибі, що запросили! Катя, про рецепт не забудь!
– Не забуду, Галина Миколаївна!
– Ти хоч подякуй!, – підштовхнула сусідка чоловіка.
– Дякую вам за запрошення!
– Уявляєш, а Галина Миколаївна колись виступала в театрі, – прошепотіла Катя чоловікові.
Сергій усміхнувся дружині і щиро поцілував.
А вам сподобалася розповідь?
