-Де вона? Я хочу її побачити! Коли маля принесли, Соломія затараторила: – Дмитрику, присягаюся, ти мій єдиний!

За 20 років роботи медсестрою в пологовому будинку я всілякого надивилася. 

Думала, мене вже нічого не зможе здивувати, але минулого тижня все змінилося. 

Ми якраз готували до пологів молоду дівчину на ім’я Соломія. Вона дуже хвилювалася, хоч ми й повторювали їй сотню разів, що з нею та дитиною все обов’язково буде добре. 

– Та я не за себе переживаю. От би мій Дмитро встиг приїхати. Я так хочу, щоб він побачив нашу донечку. 

Виявилося, що її коханий зараз воює на фронті. Хто знає, чи відпустять його в ротацію?!

Соломія постаралася і народила здорову прекрасну дівчинку. Вивозимо її з родзалу, а в коридорі вже стоїть її герой в білому халатику поверх камуфляжної форми з величезним оберемком квітів. 

Я ледь стримала сльози, коли спостерігала за їхньою трепетною зустріччю після довгої розлуки. 

– Де вона? Я хочу її побачити, – сказав Дмитро. 

Коли в палату принесли немовля, всі ахнули… Соломія заметушилася і почала тараторити без зупинки:

– Дмитрику, я тобі присягаюся, ти мій єдиний. У мене, крім тебе, нікого не було. Чесне слово… Я не знаю, як це сталося. 

Хлопець не міг видавити з себе ні слова.

Справа була в тому, що дівчинка народилася чорношкірою. 

Ніхто не міг зрозуміти, в чому ж справа. Соломія не виглядала, як жінка, яка здатна на зраду. Та й кохання між двома молодими людьми неможливо було не помітити.

– Кохана, я тобі вірю, але як тоді це пояснити…

– Я знаю, – випалила мама військового, – синку, я ніколи тобі не розповідала про твого батька, але, схоже, зараз це необхідно зробити. Його звали П’єр і він був африканцем. Ми розійшлися ще до того, як я дізналася про свою вагітність. 

В палаті запанувала тиша. Ніхто не наважувався сказати й слова, чекали на реакцію Дмитра.

– То моя донька, значить, в діда? 

Він лагідно взяв її на руки і довго милувався крихіткою. 

Сподіваюся, що в цієї сім’ї все буде чудово! А маленька Маріне зростатиме щасливою у вільній незалежній Україні!

Команда “Цікаво про” зворушена цією історією, яка ще раз доводить, що довіра – це фундамент, на якому тримаються будь-які близькі стосунки. Якби не вона, хто зна, як Дмитро відреагував би на звістку про таку особливість свого малюка?

Чи довіряєте Ви своїм близьким?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото ілюстративне

SofiaP
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector