Я завжди побоювався діда Григорія. Він жив у прибудові до основного будинку, де мешкали ми з батьками. Проте у неділю уся родина традиційно збиралася за одним столом. Це було правило, а “правила порушувати не можна”, – постійно твердив старий.
Коли мені виповнилося сім років батьки розлучилися. Як сьогодні пам’ятаю:
– Галю, у мене є інша. Ти з Кирилом повертайся до своїх батьків, а ми плануємо оселитися тут.
У відповідь матір лише розплакалася, але розлючений дідусь після викуреної цигарки сказав:
– Галинко, збери, будь ласка, його речі.
– Тобто? – обурився батько. – Я забираю сюди свою молоду дружину. Це мій дім.
– Після твого вчинку у тебе більше немає дому. Забирайся геть. Це остаточне рішення. Крапка! – слова звучали грізно.
– Не дивно, що люди відьмаком тебе називають, – злісно кинув тато.
– Я – відун, – поважно відказав дід Григорій. – У мене хороше передчуття і великий багаж знань. Галинко, а ти не хвилюйся. Я завжди мріяв про доньку, тому подбаю про тебе, як годиться.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
З того часу ми з батьком більше не бачилися. Знаю, що він виїхав закордон. Очевидно, що єдиний син його абсолютно не хвилював.
Щодо діда, то він виховував мене суворо, але справедливо. За кожен прогуляний урок в школі я отримував доброї прочуханки.
– Що, знову прогуляв? – суворо буркнув дід. – Підіймати руку на тебе не буду, але відпрацювати доведеться.
І мені доводилося фарбувати сусідські паркани, косити траву, пасти худобу. І навіть якщо всі друзі збиралися на вечірку, то моє покарання залишалося непохитним.
– Є правила, які потрібно виконувати. Жодних компромісів. Крапка! – традиційно заявляв дід Григорій.
Пам’ятаю, коли мені виповнилося дев’ятнадцять років, я вирішив поїхати на море з друзями. Саме в той час мама була у відрядженні по роботі, тож відпрошуватися у неї я не став. Однак зранку в мою кімнату зайшов дід:
– Ти збираєшся кудись? – запитав старий.
– Так. Їду на море з друзями, – відрізав я. – Чи ти збираєшся мені заборонити?
– Як добре ти мене знає. Ніякого моря. Крапка!
– Мені вже давно не десять років, щоб хтось вказував, що я маю робити, – почав лютувати я.
З сумкою в руках я вирушив до дверей, але ноги відмовлялися мене слухати. Далі порогу я не міг ступити й кроку.
– Не смій сперечатися зі мною, бо буде лише так, як я сказав, – з пильним поглядом сказав дід Григорій.
Наступного дня я дізнався, що автобус, в якому я мав їхати, потрапив в аварію. Не обійшлося без жертв. Проте тоді я ще не розумів, що дідусь все передчував, тому й зупинив мене.
Кілька років тому дід Григорій помер. Мушу зізнатися, що я не надто сумував за старим, бо він мав важкий характер. Зараз у мене є дружина і донька Галинка, яку я назвав в честь матері. На вихідних ми пішли разом кататися на санчатах. На вулиці вже було доволі темно, але Галя хотіла ще раз спуститися з гірки. Я дозволив, але не помітив, що на дорозі у нашу сторону наближається автомобіль, а спуск вів прямо на трасу. Дочка летіла із шаленою швидкістю, але раптово санки зупинилися.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
З переляком я підбіг до Галі:
– Все гаразд, доню?
– Звичайно, тату. А де дівся дідусь?
– Який дідусь? – здивувався я, адже дівчинка ніколи його не бачила.
– Ну … він вийшов на дорогу, а потім помахав руками і санки зупинилися. Він ще щось казав, але я не запам’ятала.
Я подумав, що Галинка все придумала, але ввечері вона підійшла і сказала:
– Тату, я згадала. Той дідусь казав, що там не можна кататися, бо такі правила.
– І їх треба дотримуватися. Крапка? – додав ошелешено я.
– Вірно. Ти теж це чув? – закліпала очима донька.
Тоді я зрозумів, що дід Григорій врятував Галинку від катастрофи.
Зрештою, я також завдячую йому своїм життя! Дякую за все, діду!
Чи вірите ви у подібні збіги?
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч. Тато на кухні ходив туди-сюди. Мами досі не було
Чи вмієте Ви бути поруч зі справжнім чоловіком? Стаття, яка відкриває очі!
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Чудова притча про заздрість. Прочитайте, у цих словах стільки мудрості!
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
“Мамо, не забороняй мені плакати”. Важливе нагадування всім батькам!
Ніколи не ігноруй ці 10 важливих символів уві сні …
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Рецепт маринованих огірків та помідорів в одній банці. Скільки не заготовиш, завжди мало
Дивовижні рослини світу, про які вам не розкажуть на уроці біології
