На виході з супермаркету маленький хлопчик бився в істериці і просив:
– Мамо, купи мені! Купи!
– Дідусю, а що відбувається? – запитала дівчинка, яка підійшла до каси.
– Син хоче потріпати своїй матері нерви, – знизив плечима старенький.
– А можна я його вдарю?
– Ні, звичайно.
– А як ми доберемося до каси? – обурилася онучка.
– Зараз його матір забере звідси. Мабуть, виховує сина сама, без чоловіка, от він і виріс таким розпещеним.
– Дідусю, а я ніколи так поводитися не буду.
– Я знаю, що ти в мене чемна дівчинка. Але твоя мама вчора скаржилася, що ти на них образилася за вечерею.
– Бо вони несправедливо до мене ставляться! Самі підгодовували Мурчика під столом, а мені не дозволяли. Потім ще й вигнали мене геть…
– Ну чого ти перебільшуєш? Вони лише відправили тебе руки вимити. А що ти їм відповіла? Побажала вдавитися! Хіба можна таке говорити своїм батькам? Не засмучуй більше ні свою маму, ні бабусю. Якби ти не бешкетувала, то нам би й не довелося з самого ранку йти в магазин.
– Але ж я лише гралася в Попелюшку…
– Дійсно. Це ж для цього обов’язково потрібно було розсипати усе борошно в кухні і сидіти в ньому. Скільки ще тебе вчити, що їжа – це не забавка? Що, ти й на мене образилася? Просто наступного разу запитуй дозволу.
– Гаразд. Діду, а ти бачив, як вчора тітка Люда вчила Олю правильно вимовляти ім’я матері?
– Я грядки в порядок приводив, тому не бачив. А що трапилося?
– Ми так насміялися! Тітка Люда говорить до Олі: “Повторюй за мною: “Тітка Свєта, тітка Свєта”. А та у відповідь видає: “Тітка Свася”. Вона не вміє усі букви добре вимовляти, тому й хитрує іноді. Якщо просять сказати “риба”, то Оля одразу кричить “оселедець”. Ото сміху було!
– І як нам впоратися з вами, дівками? Треба десь хлопця взяти, щоб розбавити це жіноче царство.
– Діду, я маю пропозицію! У мене є десять гривень. Ми можемо піти на базар і купити за ці гроші братика! Бабуся казала, що дітей на ринку продають…А ти можеш докласти, якщо мені не вистачатиме коштів.
– Онученько, на жаль, це нереально. Нас не впустять на той базар.
– Чому це?
– Бо я занадто старий, а ти – занадто мала. Краще віддамо гроші твоїм мамі з татом, а вони нехай самі сходять за братиком. Чи може ти велосипеда хочеш?
– Хочу! Від нього більше користі, ніж від братика…Тим паче він потім буде битися…
– Чого це він має битися? Ти його виховаєш і ви станете найкращими друзями.
– Справді? Тоді гайда мерщій додому!
– Куди ж ти так поспішаєш?
– Треба якомога швидше сказати мамі з татом, щоб вони їхали на базар по братика.
Дідусь взяв дівчинку за руку і хитро усміхнувся. “Головне, щоб моя донька погодилася з’їздити на той базар”, – думав він.
А вам сподобалася ця історія?
