Пригадую, як бабуся залишила мене з братом на дачі. Їй у справах поїхати треба було. А нам тоді по 8 років було. Малеча ще. Доглядати за нами залишила дідуся. Ми спочатку до уваги це не взяли. Думали, що, як і з нею буде, але…
Вляглися ввечері на ліжка, розмовляємо, бешкетуємо.
Дід на те все глянув і каже:
– Спіть уже. Завтра розбуджу рано. Ми снідаємо о 9.
І пішов.
А ми навіть не слухали, що він там казав. Нам тоді байдуже на це було.
Гомоніли про своє далі. Заснули дуже пізно.
– Вставайте.- будить нас дід о 8.30.
– Ага, діду…
А самі спали далі. Ми ж втомлені. Пізно лягли.
Прокинулася аж перед обідом. Їжі немає. Стіл пустий. Комірчина з продуктами замкнена. Ключ у діда. Ми здивувалися з того.
Бабуся ж нам обід скільки хочеш разів могла підігріти. Та все чекала, коли ми самі прокинемося.
– А де обіцяний сніданок?
– Був о 9. А ви де були?
Ми знизали плечима. От і дід! Ну нічого. Зараз у саду щось знайдемо і перекусимо.
– Ми на річку.
– Добре. Тільки на обід верніться. О 13, щоб за столом мені сиділи вже.
Пішли.
Тепла вода була. Спекотне літо цьогоріч.
Так розгулялися, що о 15 тільки додому прийшли.
Стіл знову пустий.
– Діду?
– Га?
– А обід де?
– Був о 13. А вечеря о 19.
А в нас уже животи від голоду бурчать. Ми ж накупалися добряче. От і поїсти так тягне, що жах просто. А до сьомої години ще чекати і чекати.Обійшли дачу з усіх сторін. Знайшли вхід до підвалу. Відкритий – чудово. Зайшли. А там дві банки огірків стоять.Ми їх як-не-як, але все ж відкрили і все змели. Отака страшна штука той голод.
Сьома година вечора. Ми вже з ложками за столом сидимо.
Дід тільки посміхається. Кидає в миски кашу. Я їв ту кашу так, ніби вперше в житті її бачив і до цього мене ще тиждень не годували.
Братові ж вечірнє меню не сподобалося. Відсунув від себе тарілку.
– Я таке не їм. Мені бабуся інше варить.
Дід тільки знизав плечима і забрав кашу з-під носа мого брата.
– Тоді сніданок о 9.
– Добре, не треба. Залиш кашу. Я з’їм.- закричав брат.
Дідо знову посміхнувся.
Наступного ранку о 8.30 ми вже прокинулися. А о 9 їли свій сніданок.
Ось так дід нас за один день перевиховав, не зронивши при цьому ні одного кривого слова.
Які методи виховання вважаєте правильними?
А як виховували у дитинстві Вас?
