Дідусь суворого режиму або коротко про те, як перевиховати дітей за один день

Пригадую, як бабуся залишила мене з братом на дачі. Їй у справах поїхати треба було. А нам тоді по 8 років було. Малеча ще. Доглядати за нами залишила дідуся. Ми спочатку до уваги це не взяли. Думали, що, як і з нею буде, але…

Вляглися ввечері на ліжка, розмовляємо, бешкетуємо.

Дід на те все глянув і каже:

– Спіть уже. Завтра розбуджу рано. Ми снідаємо о 9.

І пішов.

А ми навіть не слухали, що він там казав. Нам тоді байдуже на це було.

Гомоніли про своє далі. Заснули дуже пізно.

– Вставайте.- будить нас дід о 8.30.

– Ага, діду…

А самі спали далі. Ми ж втомлені. Пізно лягли.

Прокинулася аж перед обідом. Їжі немає. Стіл пустий. Комірчина з продуктами замкнена. Ключ у діда. Ми здивувалися з того.

Бабуся ж нам обід скільки хочеш разів могла підігріти. Та все чекала, коли ми самі прокинемося.

– А де обіцяний сніданок?

– Був о 9. А ви де були?

Ми знизали плечима. От і дід! Ну нічого. Зараз у саду щось знайдемо і перекусимо.

– Ми на річку.

– Добре. Тільки на обід верніться. О 13, щоб за столом мені сиділи вже.

Пішли.

Тепла вода була. Спекотне літо цьогоріч.

Так розгулялися, що о 15 тільки додому прийшли.

Стіл знову пустий.

– Діду?

– Га?

– А обід де?

– Був о 13. А вечеря о 19.

А в нас уже животи від голоду бурчать. Ми ж накупалися добряче. От і поїсти так тягне, що жах просто. А до сьомої години ще чекати і чекати.Обійшли дачу з усіх сторін. Знайшли вхід до підвалу. Відкритий – чудово. Зайшли. А там дві банки огірків стоять.Ми їх як-не-як, але все ж відкрили і все змели. Отака страшна штука той голод.

Сьома година вечора. Ми вже з ложками за столом сидимо.

Дід тільки посміхається. Кидає в миски кашу. Я їв ту кашу так, ніби вперше в житті її бачив і до цього мене ще тиждень не годували.

Братові ж вечірнє меню не сподобалося. Відсунув від себе тарілку.

– Я таке не їм. Мені бабуся інше варить.

Дід тільки знизав плечима і забрав кашу з-під носа мого брата.

– Тоді сніданок о 9.

– Добре, не треба. Залиш кашу. Я з’їм.- закричав брат.

Дідо знову посміхнувся.

Наступного ранку о 8.30 ми вже прокинулися. А о 9 їли свій сніданок.

Ось так дід нас за один день перевиховав, не зронивши при цьому ні одного кривого слова. 

Які методи виховання вважаєте правильними?

А як виховували у дитинстві Вас?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector