Ось нарешті – омріяний рік до пенсії. Я вже забула, як це – жити у своє задоволення. З чоловіком давно розлучилася, подруг багато не маю. Вже назбирала собі грошей на відпустку закордон, почала листуватися з колишньою однокласницею та домовилися про зустріч.
Нещодавно приходила у пенсійний фонд за всіма необхідними паперами. Декілька годин у черзі – і я вільна. Аж дихати легше стало. Не жаліюся, що у мене була погана робота, але така рутина дуже вимотала. Нормально могла відпочити тільки у суботу, але і то рідко – син привозив онуків у гості. І просто я давно не спала до обіду! Пам’ятаю, як з роботи бігла у садочок до Андрія, не спала ночами спокійно, коли Тетяна хворіла. Часто брала додаткові зміни на роботі, щоб назирати грошей на подарунок чи поїздку у табір. Не хотіла, щоб через скрутне фінансове становище діти почувалися некомфортно. Знала, що вони заслуговують тільки на краще.
Декілька років тому не стало рідної тітки. У неї не було чоловіка та дітей, тому я отримала у спадок чотирикімнатну квартиру у центрі міста. Але Таня тоді була вагітна первістком, Андрій планував весілля. Тому я вирішила зробити обмін – і так отримала дві двокімнатні квартири для дітей. А мені у своїй однокімнатній комфортно живеться, вже звикла до цього району.
Здавалося, що зараз я собі відпочину на славу! Але ні. Субота, 8 ранку. На екрані телефону висвітлилася ім’я “Тетянка”.
– Мамусю, привіт! Вітаю тебе з виходом на пенсію! Тепер ти вже вільна плашка! От хочу тебе попросити про одну послугу. Ти ж мені не чужа людина! – каже донька.
Виявляється, що вона не хоче платити 10 тисяч гривень за садочок. Навіщо, якщо я ж на пенсії й тепер не працюю? От буду з онучкою сидіти. В гості приходити або до себе її на декілька днів забирати. Хоча, це було швидше не прохання, а просто констатація факту. Адже ніхто не поцікавився моїми планами та і чи взагалі я маю бажання сидіти з малечою?
Тетяна сказала, що завтра вже привезе онуку на декілька днів. Агов, а я хотіла поїхати до колишньої однокласниці у гори! У неї там свій будиночок, декілька днів погостювати – вже давно не бачилися! Та мене ніхто не запитав. Кинула трубку та все. От, прошу, настрій вже зіпсовано!
Через годину до мене зателефонував син. Вгадайте, що він у мене просив.
– Мамо, ти ж не працюєш! Хіба тобі так важко завтра декілька годин посидіти з Михайликом, поки ми з дружиною на дні народженні? Це ж мій директор, сама розумієш, тут не зручно відмовити! Ми вже й подарунок купити, жінка записалася на макіяж та зачіску! – дорікає Андрій.
Ні! Не очікувала я такого нахабства від власних дітей! Невже вони думають, що я на пенсію пішла заради того, щоб з онуками сидіти? У мене є право на особисте життя. Того ж дня пішла у туристичне агентство. Купила квиток у Єгипет на 14 днів, виліт – завтра. Все одно, що діти вже готуються до того, що я буду день та ніч безвідмовно сидіти з дітками. Ха, вони помиляються!
Неділя. Дзвінок у двері. Вже чую, як донька з сином стоять на порозі. А який галас від тих онуків – здається, що вже весь будинок прокинувся!
– Мамо, привіт! Ой, а що це за валіза… – здивовано сказала Тетяна.
– Ти з онуками хочеш кудись поїхати? Ну давайте я вам викличу таксі, могла б і попередити – сказав Андрій та дістав свій телефон, набирав номер до служби таксі.
– Ні, дітки, ви не вгадали! Я вас дуже люблю! Однак, вам потрібно знайти міру і думати не тільки про себе. Не думала, що зможу виховати таких егоїстів. От ти, Андрію, нещодавно з дружиною їхав у Туреччину, а діти на кого залишилися? Вірно, я за ними доглядала, поки ви там на сонці животи гріли! А що мені привезли – магнітик! От подарунок, спасибі. Тетяно, ти також нічим не краща від брата! Чомусь в Одесу ви поїхали з друзями, а не з рідною мамою! Ви колись мені запропонували допомогу? Досить. Згадайте, як у дитинстві я працювала заради вашого щастя. А зараз я на пенсії та не зобов’язана нести відповідальність за ваших дітей. Через 3 години мене літак, я їду у Єгипет!
Ось я вже повернулася з відпочинку. За весь час ні Таня, ні Андрій не писали мені. Вони дуже образилися на мене через ті слова. Але скажіть, будь ласка, хіба я щось не так сказала? Чому ніхто з них не подбав про мій комфорт, жодного разу не запропонували просто відпочити великою родиною десь у горах? Пам’ятаю, як часто відмовлялася від власних потреб та розваг заради дітей. Однак бачу, що така доброта мені вилізла боком…
На вашу думку, жінка правильно вчинила? Ви погоджуєтеся з її словами щодо ставлення дітей?
