Моя дитина вчиться в школі в другому класі, в колективі більш як 20 дітлахів. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і незаможні. Але є один хлопчик, сім’я якого дуже бідна.
Хлопчисько – Степан сам дуже хороший, мама теж адекватна. Раніше жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини – у нього нова любов, велика і світла, не до минулого життя.
Подала вона на аліменти, але там копійки – колишній чоловік хитрий виявився, відразу роботу поміняв, де мінімальний офіційний дохід, сама працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування.
Дитина ходить завжди чистенька, але видно, що форма добре поношена, на фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи мама не скаржилася. Про те, як в родині важко спільна знайома однієї з мам розповіла, а та по секрету всьому світу.
Уроків у нас в другому класі 5-6 в тиждень – п’ятиденка. До кінця уроків діти вже голодні, тому доводиться їм обідати в школі.
Забираю дочку додому, каже, що жах яка голодна. Ну і питаю.
– А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла чи вас не годували?
– Мам, я сьогодні не їла.
– А що сталося? Не смачно було?
– Не знаю, напевно, смачно.
– Доню, ти мені по-людськи поясни, що сталося?
– Мам, ти мене тільки не сварися. У мами Степашки (Стьопу так називають) грошиків на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася на обід. Остання заходжу, моя порція стоїть, а Стьопа голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.
Я прям розплакалася, з одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодна залишилася, з іншого боку радію, що у мене росте така добра дівчинка. Правильно значить виховую.
Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар-вокзал. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.
Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Стьопа доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує, та випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – НЕ випрошує він, сидить осторонь поки не пообідають. Діти просто добріші від батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.
Всі дружно загули, мама Стьопи сидить червона, як рак. Крики, дебати заборонити йому ледь взагалі в їдальню не заходити.
А у нас є мама – Оксана, у них пільгове харчування. Чому у сім’ї Степана його немає – не знаю, але чи то документи зібрати не змогли, чи то не потрапляють в списки пільговиків. А Оксана сама не багата. Там дітей цілий виводок. Ну і тут встає вона і каже:
– Шановні батьки, хвилину помовчіть і послухайте мене. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо чи заборонити дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряють маленького однокласника своїх дітей? При цьому, діти наші самі діляться. Діти мудріші за всіх нас. У нас є два варіанти: продовжувати галас або, можливо, вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Степану. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від 50 гривень тут хтось збідніє?
Мама Стьопи почала боязко заперечувати, але Оксана відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. Гробова тиша. Всі мовчать. Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі із заможної сім’ї, щось фиркнула і не брала участі.
Суму наклали практично на харчування в школі до кінця навчального року. Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:
– Мам, уявляєш, тепер Степан з нами їсть, він такий задоволений!
Що ви скажете про такий вчинок батьків?
