Я була переконана, що розповіді про меркантильних жінок – це не більше, аніж вигадки ображених чоловіків. Хіба ж такі бувають? Виявилося, що бувають. Переконалася в цьому на власному досвіді, познайомившись з дівчиною, яку звали Світлана.
На святкуванні дні народження в однієї зі своїх подруг я раптово наткнулася на жінку. Перепросила. Вона відповіла. І так слово за слово й у нас зав’язалася розмова. Світлана була ефектною дівчиною, дуже красивою та напрочуд доглянутою. Тож і не дивно, що й залицяльників у тієї було вдосталь. І сама дівчина радо відповідала їм взаємністю. Фліртувала з усіма, з ким тільки могла. Не оминала навіть одружених чоловіків із сім’ями. Але найбільше уваги дісталося одному молодикові. У нього, до речі, власний бізнес був, тож на фінансову скруту йому жалітися не доводилось.
Вдруге Світлану я знову побачила у нашої спільної подруги. Але без того чоловіка. Тут жінка дала волю язику.
Вона хвалилася нам, як усе в житті продумала. Виявилося, що вона мала чоловіка. Навіть дитину у шлюбі народила. А тоді розлучилася з коханим. Відсудила в нього чималий шмат майна і грошей після цього мала вдосталь. Купила собі нову квартиру, у якій зараз живе сама. А сина, щоб той не став їй тягарем у побудові особистого щастя, відправила до бабусі. Тепер живе тільки для себе.
Виявилося також, що і юнак з власним бізнесом потрібен був їй винятково для вигоди. У неї на нього вже були хитрі плани.
Я довго слухала нахабу. Намагалася знайти їй виправдання. А тоді не витримала і прямо сказала все, що думала про таку поведінку. Для таких дам є спеціальна професія. І дуже не хотілося промовляти те слово вголос.
Я очікувала підтримки і з боку подруг. Все ж таки йшлося про цинізм та ще й байдуже ставлення до дитини. Але ж ні. Мої коліжанки гуртом підтримали Світлану. Вони галасували, що я геть нічого не розумію, що з чоловіка потрібно брати максимум, бо для чого тоді одружуватися. У всього є своя вигода. А якщо я цього не розумію, то й жити у світі мені буде важко.
Я здивувалася. Так, це все говорили мені власні подруги. Ті, за якими я стільки часу дружила. Що ж це за дружба така була? Теж вигідна?
Тільки після цього випадку я й зрозуміла, що меркантильність жінок – аж ніяк не вигадка злих чоловіків. Такі вертихвістки справді існують. Але я й уявити не могла, що подібними завжди були мої коліжанки.
На цьому наші з ними погляди та пріоритети розійшлися. Ми були надто різними. Тому й товаришування довелося припинити. Я не хотіла й сама стати такою ж, як вони. Не бажала змінювати власного ставлення до сім’ї, дітей і чоловіка заради фінансової вигоди.
А що про меркантильність думаєте Ви?
Чи є виправдання такому поняттю?
