Стільки часу минуло, а мені й досі непросто згадувати той день!
День, коли не стало мого чоловіка! Мені було дуже складно перший час. Я кохала Юру і без нього світ мені здавався немилим. Та лише тепер, коли минуло пів року, я почала дізнаватись неприємні факти про свого коханого.
Для мене стало несподіванкою, що у заповіті чоловіка частина майна була записана на ім’я невідомої мені жінки. Її не знали ні друзі, ні родичі Юри.
Мені досі в голові не вкладається, як таке могло трапитись, адже ми з ним прожили 30 років разом. У нас уже двоє дорослих дітей зі своїми сім’ями.
Про зраду я ніколи й подумати не могла. Та й Юра приводів не давав. Він був хорошою людиною, я могла довіритись і покластись на нього.
Що в ній знайшов? Адже ж вона зовсім молоденька – 27 років. Наші ж стосунки перевірені і часом, і проблемами, і стресами, і щастям. Чому так сталось? Я й уявлення не маю.
Я вирішила не мучити себе, а просто поговорити з тією дівчиною Та після розмови залишились неприємні враження. Як на мене, вона геть нерозумна, некрасива, недосвічена. Все для неї таке просте. Видно, що не знає, що таке справжнє життя. Поділитись тим, що її ім’я робить у заповіті мого чоловіка вона не хотіла.
– Так захотів Юрко – лише сказала вона.
Тепер уся наша родина знає за неї. Думаю, чоловік добре знав, що нам потім доведеться нелегко. Міг хоча б якесь пояснення залишити, щоб я не мусила себе здогадками. Я ж то розумію, що чужу людину в заповіт не вписують. Отже, вона щось для нього означала.
Моя мама каже, щоб я змирилась і прийняла це. Адже це рішення чоловіка, він вважав за потрібне так зробити. Це не обов’язково означає зраду. А якщо я пробачу його, то мені стане легше.
Та я не можу так. Я щиро не розумію, як можна шукати чогось на стороні, коли вдома тебе чекає вірна любляча дружина і діти?
Я не знаю, як тепер мені дізнатись, що це за дівчина і чому чоловік віддав їй майно, яке міг би залишити своєму сину з дочкою?
А як ви гадаєте, чого не вистачало чоловікові?
