Олена закінчила перший курс економічного факультету. На радощах від успішної сесії зібралась на канікули в село до батьків.
Там були дуже раді її бачити. А батьки натішитись не могли, що їхня донечка така розумна.
– От вивчиться, буде хорошу роботу мати і коровам хвости крутити не буде. Заміж вийде… — казала мама.
Після тижня перебування вдома, Олені стало погано. Живіт болів, блювала. Думала, може отруїлась? Та ніби нічого такого не їла, все домашнє.
Дівчина налякалась: “Невже вагітна?”
З тяжкою душею поїхала у сусідній район до гінеколога. У Своєму боялась йти – там багато знайомих, одразу батькам передадуть.
Та що вона робитиме? Що скаже на це Дмитро, її хлопець? Батьки? А як навчання закінчити?
Олена молилась, аби це виявилось просте отруєння.
– Вітаю. У вас 5 тиждень вагітності.
Серце в п’ятки. Пульс зашкалює. Дівчина не знала, що робити. Як на зло, ще й коханого поруч немає. Він поїхав на практику, навчання закінчує. Обіцяв одружитись.. Та що він на цю звістку скаже?
Вийшла від лікаря, набрала до Дмитра.
– Діма, тут така справа. Я вагітна. Не знаю, як батькам про це сказати.. Що ми робитимемо?
– Заспокойся, не хвилюйся. Я приїду завтра до тебе, разом розповімо. Потім заяву у РАЦС понесемо. Особисто моя мама вже давно про внуків мріє, її ми точно потішимо..
Дмитро приїхав. Привіз величезний букет троянд. Ми згодом розписались, весілля не робили.
Народили двох хлопчиків-близнюків. Я зараз здаю останню сесію.
У житті нічого не страшно, коли поруч є надійна опора й підтримка. Мій чоловік — найкращий у світі. Бажаю кожному знайти свою людину, яка буде любити й оберігати вас попри усі негаразди..
А у вас є така людина?
