Дорогою, яка вже дуже давно заросла йшли своїм шляхом чоловік з собачкою.
Вони обоє були дуже стомленими, але вони побачили красиву місцину, де росли різні квіти, грала музика і був прекрасний потічок.
– Що це таке? – запитав чоловік у людини, яка стояла біля воріт, які загороджували цю красу.
– Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти і тепер ти зможеш гарно відпочити.
– А є там вода, я дуже хочу пити?
– Ясна річ, адже це ж рай.
– А мене нагодують?
– Ти матимеш все, абсолютно все, що бажатимеш.
– Та зі мною мій друг – пес.
– Залиште свого пса тут, а самі відправляйтеся до раю, бо у нас не можна з кимось.
Пішов чоловік зі своїм другом далі, адже не хоті його залишати заради води та їжі.
Йшли води далі і знову бачать якусь гарну ферму на якій росте чимало фруктових дерев і є джерела.
– Я дуже хочу пити, – попросив чоловік у охоронця ферми.
– Прошу, заходьте, є на території джерело.
– А моя собака?
– Так, беріть його, і там є спеціальна поїлка для песиків.
– А можете мене нагодувати?
– Так, добре, я маю вечерю, можу поділитися.
– А для мого песика?
– Думаю, що я знайду для нього щось.
– А куди я потрапив?
– Це рай.
– Справді? Мені вже казали, що я був біля раю, але мене туди не впустили з моїм псом.
– Рай тут! А там було пекло!
– А як так? Я ж міг покинути свого друга і сам опинитися в пеклі?
– Так, ти все правильно розумієш. Той, хто зрадив свого друга, у рай не потрапить!
А ви цінуєте своїх друзів?
