Наталка вважала себе кращою за усіх. Елітою. Адже її батько був “шишкою” в місті, начальником поліції.
А Надійка, була звичайною дівчинкою, дочкою інженера.
Вчились дівчата в одному класі. Поки були молодші все було спокійно. А ось із класу восьмого, Наталка відчула силу своєї влади. Подруг своїх зібрала і давай придумувати, як сьогодні з Надійки познущатись. То фломастером куртку обмалювали, то крейдою стілець розмалювати, то клею у пенал налили. Так було до випускного. Надя дуже ображалась і багато плакала. Через Наталку усі з неї сміялись і ніхто не хотів дружити. Дівчинка благала батьків забрати її з тієї школи, проте вони були невблаганні:
– Від проблем втікати не можна, їх потрібно приймати і вирішувати – казав батько.
Вчителі теж удавали, що не помічають, яке неподобство твориться в школі. Наталчиному батькові не сподобається, що його дочку будуть сварити. Хіба впливові батьки дають право знущатись з інших?
Надя наледве закінчила дев’ять класів і поїхала вчитись в училище, подалі від Наталі і цього містечка. Навіть на випускний не захотіла приїхати.
У новому місті дівчині вдалось почати життя з чистого аркуша. Після училища, пішла в інститут. Вийшла заміж за Андрія, перспективного молодого чоловіка. Три роки тому народила сина.
У рідні краї навідується нечасто. Не хоче згадувати, як пройшли її шкільні роки.
Та цих вихідних вона з чоловіком та сином завітала до мами у гості. І недалеке минуле про себе нагадало. Зустріла біля супермаркету Наталку. Та накинулась на Надю з обіймами, посміхалась і казала, що рада бачити, мов її найкращу подругу. Надя не зрозуміла, що коїться. “Вона удає, ніби нічого і не сталося. Як підло з її боку” – думала Надя.
Наталка була з чоловіком, як виявилось, навіть її Андрій знав його. Вони розговорились і хтось запропонував пообідати. Та Надя категорично відмовилась – не могла себе от так от одразу почувати вільно поруч з Наталкою. Розповіла про свою кривдницю чоловікові, коли вони повернулись додому.
Мама розповіла Наді, як склалось життя Наталки після школи. Так їй не пощастило. Геть життя погано склалось. Вона з чоловіком давно лікується від безпліддя. Ніяк завагітніти не може. А все через те, що по клубах швендяла і завагітніла від якогось молодика. Він дитини не визнав. От Наталка зопалу аборт і зробила. Дитина їй тоді не була потрібна. А лікарі попереджали, що потім дітей мати не зможе. Не повірила, дурепа, тепер мучиться. А чоловіка на аналізи і перевірки водить, порядною прикидається, мовляв, ще не знати, чого не виходить завагітніти.
Наталка послухавши історію, захотіла піти до чоловіка Наталки і розповісти йому усю правду. От вона б і помстилась за усі свої страждання!
Проте ця думка пропала так же швидко, як і з’явилась. Наталку вже Бог покарав.
Як ви гадаєте, чи справедливо покарало Наталю життя? Та чи стикались ви із проблемою булінгу в школі?
