Молоді після весілля оселилися на орендованій квартирі. Разом з нами їм жити не хотілося. Вони знайшли тимчасовий варіант з доступною ціною, дешевим ремонтом та мінімальними зручностями.
Через деякий час дочка з чоловіком заявили, що хочуть взяти квартиру в кредит. Я одразу почала їх відмовляти. Адже їм доведеться постійно виплачувати певну суму грошей і відмовляти собі у відпочинку чи інших забаганках. А що вже про дітей казати?
А якщо з роботою не буде ладнатися? Чи захворіє хтось? Або розлучення? Життя непередбачуване. Тоді всі старання будуть марними, адже квартиру заберуть без будь-яких відшкодувань.
Зрештою ми з мамою порадилися і вирішили фінансово допомогти молодим. У нас був гараж та дача, які ми благополучно продали. Додали до цієї суми свої заощадження, позбулися ще кількох речей і отримали кошти на невелику однокімнатну квартиру. Діти були вдячні за такий великий вклад.
Однак згодом у нас почалися непорозуміння через те, що ми не могли дійти спільної згоди у виборі житла. Дочка розглядала одні варіанти, а ми з її бабусею – інші. Якось нам вдалося зупинитися на одній квартирі.
Варто зауважити, що дочка все одно не була від неї у захваті. Проте постійні суперечки всіх виснажили і ми вирішили купити те, що вже пригляділося на цей час.
Зрештою документи підписали і молоді переселилися у своє гніздо. Я раділа за них, а вони тим часом тільки скаржилися на район, планування і двір.
Та мені здається, що вони просто не цінують того, що мають. Адже самостійно їм би довелося багато працювати на таку квартиру. А що б вони робили з кредитом під час кризи?
Натомість зять заявив доньці, що подасть на розлучення, якщо вони не переїдуть. Вона сказала, що квартиру терміново потрібно продати.
Я не знаю, як мені вчинити у цій ситуації. Варто послухати молодих чи відібрати у них ключі і дати можливість самостійно викручуватися?
Що б ви порадили жінці, яка опинилася в такій ситуації?
