Це було напередодні літніх канікул минулого року. До мене зателефонувала свекруха і сказала:
– Ти повинна оплатити своїй дочці випускний. І неважливо, що їй минулого місяця виповнилося 18 років.
Я ледве стримала свої емоції і мовчки поклала слухавку. Вирішила, що потрібно змінити номер телефону і того ж вечора купила собі нову сім-карту.
До повноліття Анастасії я справно виплачувала всі аліменти і давала гроші на репетиторів та новий одяг. Однак зараз я дочці не дам більше ні копійки.
Мої покійні батьки мали рацію, коли застерігали мене від шлюбу з Олексієм. Я тоді була ще 20-річною дівчиною, яка безтями закохалася у 30-річного чоловіка. У нього не було ні вищої освіти, ні перспективної роботи. Але найбільшим недоліком виявилася його мати. Для чоловіка вона завжди була авторитетом. Батьки попереджали, що в такій сім’ї у мене не буде нормального життя.
Справді, свекруха взяла під контроль кожну сферу нашого життя. Вона вирішувала, що нам купувати, чим харчуватися і в котрій годині лягати спати. Я покірно слухала її настанови, бо сперечатися з мамою чоловіка не личило. До останнього я хотіла налагодити наші стосунки і шукала виправдання усім її вчинкам.
Згодом у нас народилася дочка. Вона трішки підросла і стала схожою на свою бабусю. Це проявлялося не лише у зовнішності, але й в поведінці. Ще з юного віку Настя почала командувати мною і батьком. Існування в цьому домі ставало все нестерпнішим.
Після смерті моїх батьків, мені у спадок дісталася їхня квартира. Свекруха постійно говорила, що я повинна переписати її на дочку. Настя наслухалася цих розмов і раділа, що тепер вона стане власницею свого житла. Ви можете уявити, що 9-річна дитина сказала: “Краще мати квартиру, ніж другу бабусю”? Це все наслідки впливу свекрухи.
Тоді я почала усвідомлювати, що моя дочка виросла монстром. І в цьому моя вина, адже я дозволила бабусі так її виховати. Пройшло ще декілька місяців і мій терпець увірвався. Я подала на розлучення. Настя категорично заявила, що вона залишається жити з чоловіком та його матір’ю.
Я зрозуміла, що це рішення потрібно було прийняти набагато швидше. Зрештою, я залишила дочку з чоловіком і почала жити сама.
Тоді й розпочалися постійні вимагання грошей з боку свекрухи та Насті. Вони дзвонили навіть серед ночі, щоб я терміново переказала кошти на харчування в школі або нову іграшку. Дочка тільки й говорила: “Мама, дай”, “Мама, хочу”, “Мама, купи”.
Якийсь час я йшла у них на поводу, але згодом почала виплачувати лише аліменти.
Через невдалий досвід мені навіть страшно замислюватися про нові стосунки. Вже багато років я живу на самоті і не планує нікого впускати у своє життя.
Навіть тих чоловіків, які забувають про своїх дітей після розлучення я тепер теж розумію. Адже набагато легше: очі не бачать і серце не болить. Якщо спочатку я сумувала за дочкою, то зараз мені абсолютно байдуже на неї.
Як тільки їй виповнилося 18 років, я перестала давати гроші. На мою думку, я виконала свій батьківський обов’язок, а тепер прийшов час Насті самостійно себе забезпечувати.
Чи погоджуєтеся ви з думкою жінки?
