На той момент моя дочка вчилася в другому класі. Ми з дружиною працювали на підприємствах, на яких приходити на робоче місце потрібно дуже рано. Живемо ми в великому мегаполісі і ходити в школу дочці одній не дозволяли. Ми з дружиною по черзі приводили її до восьмої ранку, хоча уроки починаються о дев’ятій. Двері школи були відкриті і там на той момент вже знаходилися інші учні і в тому числі її однокласники. У вестибюлі сидів охоронець, а по телевізору показували мультфільми. Тому, ми не переживали.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Один раз дочка поскаржилася, що до неї чіплявся хлопчик з третього класу – обзивав її і кидався рюкзаком. Ми спочатку вирішили не встрявати – діти самі розберуться. Тільки інцидент на цьому не закінчився – хлопчик почав бити і мою дочку, і інших дітей, які приходили раніше. Як не дивно, але охоронець на цю ситуацію ніяк не реагував.
Я пішов до вчительки з нашого класу і поскаржився їй, а та поговорила з його вчителькою, але ситуація лише погіршилася – хлопчик став ще більше докучати дочці. Коли справа дійшла до директора, то та сказала, що нічого зробити не може, крім того, що забороняти пускати в школу дітей до пів дев’ятої – в момент приходу вчителів.
Все, що прийшло на той момент мені в голову, це відповісти злом на зло (можете почати мене засуджувати). Я почав вчити доньку давати здачі – це було досить не складно, оскільки вона на той момент вже чотири роки ходила на спортивну гімнастику, була спортивно складена і підтягувалася більше від мене. Хоча в майбутньому вона вважала за краще заняття іншим видом спорту. Отже, я почав показувати їй прийоми самооборони.
Є один удар, після якого другий вже не буде потрібно. Знаючи, яке враження справляє вигляд крові, я порадив доньці стукнути його гарненько ніс. Вона у мене не боїться крові. Навіть думаємо відправити її до медичного училища. Цілих сім днів я тренував її і ми разом відпрацьовували удари, які вона повинна була донести у відповідь на його витівки.
На наступний день вона повертається зі школи і вся сяє.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ранок моєї дочки почався зі звичайних образ з боку хлопчика, за ними послідували удари. Дочка справедливо вирішила, що настав момент дати відсіч і дала йому в ніс. Удар вийшов точним – кров хлинула струменем. Хлопчика відвели в медпункт. Подзвонили батькам хлопчика, ті прибігли в школу і разом з класним керівником вони вирушили в клас моєї дочки. Батьки відразу ж спробували насварила мою дочку, але тут один за одним стали підніматися однокласники і говорити, що він і їх ображає – перший задирається.
У підсумку все закінчилося благополучно – хлопчик відтоді приходить в школу і сидить тихенько в куточку, грає на планшеті. Ну а дочка більше свою силу не застосовувала – вона в принципі спокійна і сором’язлива дитина. І в школу на розмову до директора мене не викликали.
Багато мене засудять за мій вчинок, але я до сих пір вважаю, що вчинив правильно і провини за собою не відчуваю. Хтось порадив би сходити до психолога, хтось в поліцію. Але з власного досвіду знаю, що таким способом ніколи дані питання не вирішувалися. А дозволити, щоб улюблену донечку перетворили в забиту істоту, я не можу. Можете не повторювати за мною, але моя поведінка може комусь стати в нагоді в подібній ситуації. Провини за собою не відчуваю і думаю, що вчинив правильно.
Як ви вважаєте, батько дійсно прийняв правильне рішення в цій ситуації?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
