Матір виховувала мене одна, бо батько помер, коли я була ще зовсім маленькою. Одразу після цього я втратила й бабусю. Дідусь, який раніше жив окремо, переїхав до нас. І це було найкращим рішенням, за яке я вдячна до сьогодні. Адже матір знущалася наді мною багато років, за що я досі не пробачила її. Це не було фізичне насилля, а лише моральне. Їй подобалося привселюдно принижувати мене.
Пригодую якось дорогою додому з танців дідусь сказав:
– Юля так гарно танцює! Молодчина!
– Не смішіть мене, – відказала матір. – Їй потрібно припинити сутулитися і зробити щось зі своїми кривими ногами.
Мені запам’яталася ще одна ситуація, коли я прийшла в гості і мене попросили заспівати пісню. Дідусь знову з гордістю дивився на мене, інші родичі радісно плескали в долоні. Дорогою додому мама зробила мені зауваження і сказала, щоб я більше ніколи так не поводилася. З того часу я співала тільки для діда.
Одного разу вчителька написала мені в щоденнику зауваження про те, що я погано поводилася і вдарила однокласника Вітьку. Це дуже розлютило мою матір. Вона пригрозила, що віддасть мене в дитячий будинок. Звичайно, що я злякалася і сильно розплакалася. На щастя, дідусь підтримав мене. Він обійняв і запитав, що ж трапилося. Я розповіла, як Вітька сіпав мене за коси, а я у відповідь гримнула його книгою по голові. Старенького це розсмішило. Він зауважив, що я подобаюся цьому однокласнику. З Вітьком ми спілкуємося по сьогоднішній день.
Навчаючись в університеті, мене взяли в студентський театр. У нас виходили гарні постанови, які навіть здобували перемоги на конкурсах. На один із фінальних виступів я запросила свою матір. Та прийшов лише дідусь. Якщо однокурсників підтримували батьки, то моя мама навіть не хотіла подивитися запис. Хоча я грала головну роль у тій постанові. Додому я повернулася з букетом квітів, які вручив мені хтось з глядачів. Замість привітань я почула:
– Де ти взяла цей віник? Дивись мені тільки не залети, бо миттю вилетиш з цього дому!
Згодом у мене зав’язалися перші стосунки. Мій хлопець був пристойним і порядним чоловіком. Він хотів зі мною одружитися і ніколи не намагався використати. Проте мама змусила мене розірвати з ним відносини. Я досі шкодую. що послухала її. Однак ця ситуація змусила мене зробити певні висновки, тому зі своїм другим кавалером я познайомила маму лише після весілля. Ми багато років живемо окремо, а до матері я телефоную лише на свята.
Нещодавно я залишилася абсолютно самотньою, бо помер мій дідусь. Він все життя був моєю єдиною підтримкою і опорою.
Як ви ставитеся до методів виховання матері цієї жінки?
