Ми з чоловіком одружилися кілька років тому і переїхали в інше місто. За 4 години їзди від його рідного дому. Там Олегу запропонували гідну роботу, гріх було відмовлятися. А зі сватами ми бачились регулярно. Вони приїжджали машиною раз у два тижні. І традиційно, залишалися у нас на ніч.
Одразу по приїзду, кожного разу їм страшенно хочеться напускати ванну. Я ніколи цього не розуміла, адже в машині за такий короткий час нереально настільки забруднитися. Виявилось, що свекрусі сильно подобався мій шампунь і мочалка. Потім приходилось їх постійно ховати перед її візитом. Але якось сталося неминуче. Що ми згадуємо досі.
Батьки вкотре приїхали і я вже сотий раз почула прохання про ванну.
– Покажеш мені яким шампунем можна волосся помити? – чула я кожен раз від Ніни Петрівни.
Це мене вже навіть дратувало, бо нічого ж не мінялося за ці роки, вона прекрасно пам’ятала, які в мене шампуні і якими не можна користуватися. Але щоразу перепитувала. З ввічливості чи що? Не пойму.
Я перукар з великим досвідом. У моїй ванній справді велика кількість тюбиків, баночок, спреїв, скрабів, лосьйонів. Більшість з них професійні й коштують недешево. Я показала, які вона може взяти й пішла.
Моє волосся завжди у гарному стані, я справді люблю свою роботу і маю багато постійних клієнток, з деякими ми навіть стали подругами. Може свекруха хотіла і собі таке густе і блискуче волосся, як у мене. Але в самої воно більше нагадувало сіно-солому. Напевно вона думала, що раз у два тижні помиє його моєю косметикою і воно одразу виглядатиме здоровим, але це було далеко не так.
А ще вона після ванни любила виходити у рушнику і сидіти так пів години. Ти ж не в себе вдома. Нащо нам із чоловіком на це дивитися, це відверто дратувало. І того разу я побачила, що щось не так. Вона зняла рушник і стала розчісувати волосся. Вона зробила жест і усе, що було на гребінці залишилось на ньому. Я не на жарт перелякалася і стала розбиратися в чому страва:
– Мамо, чому у вас таке попалене волосся? Це вам в перукарні таке зробили?
– Я не знаю, все було добре! Що тепер буде? – мало не плакала вона.
Я підійшла ближче і відчула запах мого лосьйону для депіляції. Як я тоді на неї крикнула:
– Невже можна бути настільки не уважним? А якби це була кислота, ви б зразу облисіли! Треба читати етикетку перед тим, як користуватися косметикою! Тим більше я вам все там відставила!
Вона більше нічого не говорила, почервоніла як рак і сиділа нерухомо. Прийшлося зробити їй коротку стрижку, щоб вона мала більш менш пристойний вигляд.
З того часу вона більше не купається у моїй ванні, а чемно просить зводити її у салон. Волосся має значно кращий вигляд і стан. Відтоді наші стосунки покращились. Але боюся зізнатися, що тобі я ледь не розсміялася. Цю історію ми запам’ятаємо назавжди.
А що б ви сказали на моєму місці?
