Любов – унікальне почуття, але перша любов зовсім не завжди повинна бути останньою.
Коли я була дитиною, мені часто розповідали про принца на білому коні, тому десь підсвідомо я шукала його в кожному кутку. Коли ж я все-таки знайшла його, то не бачила кінця та краю своєму щастю. Кожна його посмішка та жест заставляли мене усміхатися. Для мене це була неймовірна лав-сторі.
Коли ми стали підлітками, то наша любов почала нагадувати мильну оперу. Почалися сварки та конфлікти, але я все ще жила ілюзіями та мріями, які колись створила для нас. Ми часто розставалися, спочатку на декілька днів, а потім місяців. Але він все одно знову появлявся, і я наївно продовжувала вірити в наше неймовірне майбутнє.
Моя перша любов навчила мене бачити принца в кожному хлопцеві. Я далі будувала собі повітряні замки та неймовірна кількість причин змушувала мене повертатися до нього.
Чомусь багато людей говорить, що ніколи не потрібно забувати про свою першу любов й завжди мати місце для них в серці. Проте ми робили це занадто довго.
Поки не перестали.
Я вже точно не памятаю, що саме мене змусило здатися. Можливо те, що ми не вміли йти на компроміси й слухати один одного. Як наслідок, наш розрив змусив мене повірити в неминучий кінець будь-яких відносин. На інших побаченнях я думала: “А скільки часу ми будемо разом?”. Все має свій кінець. Я знала про це, кожного разу починаючи новий роман.
Коли мені виповнилося 24, я пообіцяла собі, що більше не буду вірити в казку. І одного разу в моє життя прийшла справжня любов. Він змусив мене повірити, що справжні почуття дійсно існують!
Він справляв неабияке враження на мене. Піклувався та переживав за мене, а я своєю чергою згадувала свою першу любов і одразу опускалася з небес на землю.
Через пів року моє серце все ще було цілим. Я почала залишатися у нього все частіше. Згодом ми почали жити разом. Як і у будь-яких пар в нас є проблеми, але тепер я розумію, що без сварок та суперечок, ми б не могли розвиватися та рости.
Інколи, я можу зайти на сторінку свого колишнього й обдумувати чи могли б наші стосунки скластися по-іншому? Але після таких думок, я одразу повертаюся в реальність. Тепер у мене є нормальний чоловік, який оберігає мене та не виснажує мене емоційно. Тепер мені є з чим порівняти.
Перше кохання – сліпе. Ви не розумієте принципів стосунків.
Друге кохання – справжнє. У вас вже сформовані свої погляди на життя, є досвід, ви вмієте аналізувати та йти на компроміси коли це потрібно.
А ви погоджуєтеся з написаним?
