Моя дружина хотіла власний будинок. Ще до нашого весілля у неї були оформлені документи на земельну ділянку. Там вже стояв залитий фундамент і Орися хотіла будуватися.
Після одруження ми переїхали до моїх батьків. Я був єдиним сином. Хоча вони не були заможними, але завжди хотіли мені кращого і старалися зі всіх сил. Орися добре заробляла на своїй посаді. Я працював кур’єром, тому мої доходи були меншими від дружини.
Довго з батьками ми жити не хотіли. Старалися більше вкладати у будівництво. Батьки пішли нам на зустріч і не брали з нас частину за комунальні послуги, часто купували продукти й самі деколи давали якусь копійку до будинку.
Я вже хотів дітей, але Орися не поспішала. Вона казала, що немає сенсу поспішати, бо будинок ще не готовий. Ми заробляли гроші, відкладали їх, але це пішло нам на шкоду. Наші стосунки змінилися, ми почали віддалятися. Для Орисі на першому місці був не я, а цегляна коробка з дахом.
Так тривало 6 років. Нам вдалося це зробити. Завдяки сильній економії ми звели гарний будинок з сучасним ремонтом і меблями всередині. Вже почали планувати святкувати новосілля, по трохи пакували речі. Я уявляв, що життя буде з новими барвами. Без економії, в задоволення. А по кімнатах будуть бігати наші діти.
З того радісного передчуття я дечого не помітив. Дружина перевезла тільки свої речі. Потім заявила, що подає на розлучення. Додала, що кохає іншого і чекає від нього дитину. По закону я ніякого відношення до будинку не мав. Усі гроші вкладені туди – її.
Я почув це і мене охопив ступор. Я хотів кричати їй, що ми жили практично коштом батьків, і якби не мої вкладення теж, то будинок був би досі неготовий. Але я не зміг. Я не міг повірити в це все. У мене опустилися руки.
Наступною подзвонила сусідка. Вона сказала, що бачила, як Орися приводить до будинку чужого чоловіка і чи я знаю про це. А що я міг їй відповісти, що знаю?
Батькам я досі не говорив. Це розіб’є їм серце.
Що робити чоловіку? Чи зможе він повернути свої вкладені гроші?
