Я одружився в зрілому віці. До тридцяти років на першому місці у мене було навчання та робота. Лише потім я наважився створити сім’ю. З дружиною я познайомився у власному офісі. Я керував відділом збуту, де вона працювала менеджером. Мабуть, жінка підкорила мене своїм спокійним характером та кулінарними навичками. Адже жодне застілля не обходилося без її пиріжків, вареників чи домашнього печива.
Згодом у нас народився син, а через два роки – донька. Виховання дітей та домашні обов’язки були на Тамарі. Практично увесь час вона проводила вдома. Оскільки наші батьки жили далеко, то допомагати було нікому. Одного разу теща прихворіла і Тамарі довелося поїхати до неї на декілька днів. Я залишився з дітьми вдома.
Мені було важко. Поки годую сина, дочка плаче. Як тільки відвернуся, діти встигають щось розбити. Поки приберу одне, вони вже розкидали інше. У такому ритмі минуло два дні. Не знаю, як моя дружина з цим справляється.
Не знаю, коли Тамара повернулася, бо від виснаження я спав міцним сном і нічого не чув. З того часу я уникав можливості залишатися з дітьми наодинці.
Згодом я почав повертатися додому пізніше. На те була своя “причина”.
У нашому колективі з’явилася нова співробітниця Лора. Молода, вродлива і впевнена в собі жінка. Вона не соромилася свого тіла і хизувалася власними принадами. Мабуть, усі чоловіки хотіли отримати її увагу, але Лору цікавив саме я. У моїй голові відбувалося остійне порівняння неохайної дружини вдома і привабливої колеги.
Між нами зав’язалися стосунки. У якийсь момент таємних зустрічей стало мало і я пішов від дружини. Ми перестали з нею спілкуватися, але дітям я завжди фінансово допомагав. Розлучення пройшло мирно. Адвокати добре постаралися, щоб уникнути зайвих скандалів.
Приблизно через три роки я випадково побачив Тамару, коли вона забирала сина зі школи. Жінка дуже змінилася! Вона була стильно одягнена, з модною зачіскою і гарним макіяжем. Серце почали битися швидше. Мабуть, колишня дружина поверталася з роботи. Після декрету вона не повернулася у наш офіс. Зустрічав її чоловік у розкішному автомобілі.
Виходить, що в Тамари зараз все гаразд. А от у моєму житті катастрофа: друга дружина пішла від мене до іншого, а мені довелося взяти в кредит однокімнатну квартиру. Зараз я розумію, що помилився. Шкодую про свій вчинок, адже досі люблю Тамару. На жаль, тепер нічого не зміниш!
А як ви ставитеся до подружньої зради? Чи пробачили б такий вчинок?
