За своє життя я двічі виходила заміж. І двічі ці стосунки були невдалими. Розповім чому.
Вперше я стала дружиною щойно закінчила університет. Тоді ще молода і наївна я свято вірила у кохання до кінця життя. Я раділа, що моїм коханим був успішний чоловік. Ми жили в новенькій квартирі.
Спочатку життя нагадувало казку. А потім воно перетворилось на страшний сон. Чоловік все частіше повертався додому п’яним. Потім почав підіймати на мене руку. Міг з дому не випускати. Я подумала, що дитина може все виправити. Але коли почула, що він не збирається заводити зі мною дітей – зрозуміла, що пора йти.
Після розлучення зловила себе на думці, що мені гидко навіть дивитися у сторону чоловіків. Я сильно розчарувалась у подружньому житті. Тепер усі романтичні фільми про любов здавалися мені мильною бульбашкою. Такі почуття описують лише в книжках. Реальність набагато жорстокіша.
Потім я зустріла Івана і всі мої твердження кудись поділися разом зі страхом до чоловіків. Я закохалася по вуха. Ми були ровесниками. Здавалося з цією людиною у нас стільки спільного! Ми через кілька місяців узаконили наші стосунки.
Та причина для сварок все ж знайшлась. Його скоротили. Гідну заміну у нашому місті було знайти нелегко. Я деякий час утримувала нас обох. Через це він почувався незручно і ми могли інколи поскандалити.
– Доню, я маю тобі дещо сказати! Зранку не стало бабусі. – подзвонила якось мама.
У спадок вона залишила мені квартиру. Я подумала, що це непогана нагода отримувати зайву копійку, якщо здавати її в оренду.
Але в Івана були свої плани. Його пропозиція мене відверто здивувала. На його місці я б взагалі мовчала!
– Я подумав, що ми можемо купити нову машину! Звісно доведеться продати твою квартиру. А то їздити на тій старій вже остогидло. Ти б яку хотіла?
– Перепрошую? Але я сама вирішу, як мені розпоряджатися моєю квартирою! Ти краще за себе подумай! Пів року роботу не можеш знайти! Не набридло цілими днями сидіти на дивані?
Потім я зрозуміла, що мені потрібна пауза. Зібрала його речі й попросила звільнити квартиру. Тимчасово. Та минали дні і я думала, стосунки вже не будуть, як на початку. Бували навіть моменти, коли я хотіла, щоб він повернувся.
Іван кілька разів намагався помиритися зі мною. Але я ловила себе на думці, що люди не можуть так швидко змінитися. Я змогла себе перебороти й подала на розлучення.
Якщо коротко розповісти про своє життя, то я можу поділити його на дві частини. В плані розвитку, доходів і досягнень: я добре заробляю і стала частіше подорожувати, можу дозволити собі дорожчий одяг та їжу, ходити в кіно та ресторани. В плані стосунків: у мене позаду два розлучення, два гірних досвіди й море виплаканих сліз.
Та я все ще маю надію, що колись покохаю гідного чоловіка і стану мамою наших дітей.
Як думаєте, у мене все попереду?
