Після зради чоловіка Міла ніяк не могла прийти до тями. Ця ситуація не виходила їй з голови, як би дівчина не намагалася відволіктись. І минуло аж чотири роки, перш ніж дівчина змирилася з вчинком коханої людини.
Усе трапилося через другу дитину. Точніше через її відсутність. Подружжя дуже хотіло мати декількох дітей, але народити вдалося тільки доньку. Міла пішла на обстеження, бо бачила, як хлопець хотів спадкоємця. Лікарі сказали, що шанс є. Потрібно тільки трохи підлікуватися і все буде чудово. У дівчини не було вибору, а у її чоловіка – терпіння. Доки дружина проходила обстеження, її суджений знайшов собі коханку і та одразу народила йому сина й була згодна народити ще пару немовлят.
– Вибач, але сина я не кину. – сказав зрадник і пішов до нової сім’ї.
Тож для Міли це було неабияким ударом. І ніщо, окрім часу, не могло залікувати душевні рани.
Дівчина навіть згадала хобі, яке закинула вже давно – рукоділля. Їй знову захотілося шити милих маленьких тварин. Спочатку для себе, а тоді й на продаж. Це допомагало їй потроху забувати про гіркий досвід у стосунках. Аж доки цілком не витіснило біль із серця.
Завдяки основній роботі, деяким заощадженням та доходам від додаткового підробітку, з’явилися непогані гроші. Міла навіть вирішила якось поїхати з донькою на відпочинок в Італію. Не забував, направду, про доню і батько. Колишній чоловік надсилав аліменти, часом цікавився, як там його дитина.
Про відпустку, до речі, сім’я мріяла давно, але скромні доходи обох не дозволяли їм такого. Зараз же на основній роботі жінки з’явилося вакантне місце на підвищення. Керівництво з радістю готове було взяти її, але з умовою отримання додаткової освіти. Жінка погодилася. Навчання оплачувала фірма, а відбувалося воно заочно при якомусь інституті.
Під час навчання Мілі довелося зустрічати різноманітних людей. З одними вживалися, з іншими й сенсу спілкуватися не було. Дівчина ж намагалася підтримувати дружнє спілкування з усіма. Однак, коли йшлося про Олега, то серце чомусь мліло. Він був її однолітком.
Між молодими людьми виникло навіть щось більше, аніж симпатія, тому пересікалися з того часу вони постійно. І на лекціях разом, і на перекус разом, і на семінарах разом. Якось навіть проект разом готували. Після інституту почали спілкуватися в соціальних мережах.
Саме з цих розмов Міла й дізналася про два попередні шлюби молодика, які, чомусь геть не склалися. Але на це чоловік уваги не звертав. Його більше бентежило те, що в обох стосунках у нього не було дітей. Йому хотілося повної сім’ї: дружина, діти – усе по класиці. Але отримати цього так і не зміг.
– Певне, щось не так зі мною.
– Чому ти так думаєш? Ти дуже цікавий і привабливий чоловік.
– Таке чути приємно, але я знаю про що говорю. У мене немає зовсім нічого. У мене не те, що грошей, але й банальних заощаджень немає. Моя квартира розташована десь на окраїні, а про марку машини взагалі мовчу. Хіба такий наречений може зацікавити жінку?
Олег розповів Мілі усе: і про бідність, і про скандали, які йому влаштовували колишні дружини через фінанси. Хоча жодна з них самостійно працювати не хотіла. А забаганок у них було чимало. Тож, як тільки у чоловіка з’являлася зайва копійчина, їм починало на щось не вистачати. У коліна падали, аби тільки їм дісталися ті гроші.
Так і вийшло, що після останніх стосунків Олег ще й боргів мав удосталь. Натомість колишні уже знову заміжні та забезпечені. Отак жити треба.
Міла розуміла ситуацію, тож схожою на його попередніх дружин бути не хотіла. До грошей ставилася поблажливіше, часом платила за себе, а то й за обох. Робила кавалерові подарунки. Зазвичай це було щось необхідне: одяг, доглядова косметика, головні убори, аксесуари. Олег спочатку відмовлявся від сюрпризів, а тоді змирився і просто залишався безмежно вдячним.
– Я б хотів, щоб ти була зі мною завжди. Думаю, ти була б хорошою дружиною.
Чоловік засипав дівчину компліментами, приділяв увагу, робив усе, аби Міла знову почувалася коханою. Усе минуле їй вмить забулося. Зрада колишнього більше не мала сенсу. Тепер слід подумати про нове життя. Слід нарешті почати будувати його.
Жінка аналізувала вчинки та слова знайомого, тож коли рік навчання майже закінчився, була переконаною: скоро Олег зробить їй пропозицію. Всередині не було страху перед новими відносинами. Навпаки їй хотілося спробувати геть інший формат взаємин без зрад, пустих обіцяної та брехні. З часом Міла познайомила обранця з донькою. Ті наче знайшли спільну мову. Тому з боку жінки почалися натяки, що було б непогано жити в одному домі, як повноцінна сім’я. Про житло Олега мова навіть не йшла. Він того соромився і не пропонував як варіант.
Одного дня чоловік перехопив знайому на коридорі інституту. Він виглядав дуже стурбованим та переляканим. Мілі аж дух перехопило: блідий, розтріпаний, немов за ним собаки гналися.
– Вибач, будь ласка.- почав хлопець.- У мене проблеми. Нам треба розійтися.
– Що? Чому? Які проблеми?
– Чекай, не перебивай. Просто вислухай. Я люблю тебе так само як і любив досі. Тому маю дбати про твою безпеку. У тебе ж донька.
– Так, а які проблеми?
– Якщо мене знайдуть, то травмами я не обійдуся. Ти й навіть не уявляєш, у що я влип. У мене термін заборгованості вийшов. Тому мене зараз шукають. Я віддав їм частину, яку зміг назбирати, але для них цього замало. Я не знаю, що робити і мушу тікати.
– Про яку суму йдеться?
– Це мої клопоти, Міло. Ти побережи себе і дитину.
– Яка сума?
– П’ятдесят тисяч. Я щось придумаю. Бувай, кохана.
Олег уже розвернувся, щоб вибігти з приміщення, але жінка схопила його за руку.
Їй довго довелося вмовляти знайомого прийняти гроші. Вона готова була позичити йому таку суму, аби той тільки залагодив ситуацію і його життю більше ніщо не загрожувало. Це були кошти, які Міла відкладала на відпустку. Втім, зараз вони були потрібніші для цієї ситуації.
– Але це тільки в борг. Я зичу, а потім віддам тобі цю суму. – лише на таких умовах чоловік погодився прийняти допомогу.
І здавалося, що скоро все налагодиться: заборгованість погасять, жити почнуть разом, може, і дітей спільних народять. Але сталося не так, як гадалося.
З того дня Олег почав кудись зникати. У нього раптом з’явилися невідкладні справи, якісь незрозумілі клопоти. Спілкування двох молодих осіб зводилося нанівець. Не йшлося навіть про соціальні мережі. Лише одного дня хлопець знайшов вільну хвилинку для колись коханої жінки.
– Я дуже вдячний за допомогу. Чесно. Ти мене дуже виручила. Я віддам тобі ті гроші, як і обіцяв. Колись. Але не зараз.- у голосі чулися тільки холод та байдужість.
– А ще нам краще більше не бачитися і не спілкуватися. У мене ревнива наречена. Не хочу псувати все за тиждень до весілля.
Міла завмерла. Раптом її поглинула хвиля відчаю і з очей полилися сльози.
– Не треба тільки плакати. Ти ж не думала, що я з тобою женитися буду? Ти моя однолітка. Тобі під сорок, а я хочу дітей. Своїх дітей. Для чого мені чужі? Тому паралельно я зустрічався з іншою. І так, у нас все серйозно. На весілля тебе запрошувати не буду. Думаю, тут і так усе ясно. Через місяць побачимо. Може, напишу тобі. Можливо, навіть вернемо все на свої місця. Якщо вирішу знову з тобою зустрічатися, то..
Але нічого більше Міла чути не хотіла. Для себе вона вже все вирішила. Ніякого “якщо” більше не буде.
Як ви оцінюєте вчинок Олега?
Як вчинили б на місці Міли?
