Я був пізньою дитиною у родині. Батькам було за 30 років, коли я народився. Вони мене дуже сильно любили, намагалися купувати мені смачні солодощі, гарний одяг та красиві іграшки. Ми жили не багато, батько гарував на заводі, часто брав додаткові зміни та не ночував вдома. А мама взагалі працювала медсестрою на іншому кінці міста. Тому щодня вона прокидалася вдосвіта, щоб відвести мене у садок та доїхати на роботу.
Добре, що садок був на сусідній вулиці, буквально декілька кроків – і я вже граюся з іншими дітками на подвір’ї. Мама часто проводжала мене до воріт, а потім поспішала на зупинку й чекала автобус. Бувало, що ми могли проспати й запізнитися. Тоді вихователька сварилася з мамою, та й на роботі їй перепадало – погрожували звільнити.
Я бачив, як мамі було важко збирати мене у садочок та потім ще метушливо одягатися самій. Тому вона вирішила, що не буде проводжати мене до садка. Тим паче, вважала, що я вже дорослий хлопчик та можу самостійно перейтися від будинку до садка.
Спершу було страшно. Мій перший самостійний вихід без матусі до садочка. Я набрав у груди повітря, штовхнув двері та швидко побіг до воріт. Перестрибував через всі калюжі, немов виступав на олімпійських змаганнях. Інколи автобус міг затриматися та мама спостерігала за мною на зупинці. Не забувала помахати мені на прощання рукою. З часом я вже не боявся йти у садочок і вихователька мене хвалила перед друзями. Мовляв, я вже такий дорослий та сміливий хлопчик!
Так минали роки. Я тоді навчався у 5 класі. Школа була неподалік від маминої роботи, тому ми їздили разом у автобусі. Я простягнув гроші водієві, а той ще довго дивився на мене та не хотів давати решти.
– Ой, то це ти той самий хлопчик? Так виріс, ну просто справжній богатир. Пам’ятаю, як ти кумедно щодня поспішав у садочок. Я інколи міг спеціально затриматися на зупинці, бо твоя мама так заглядала у вікно на тебе. – відповів чоловік.
Зараз мені 30 років, маю свою родину. Але часто згадую того чоловіка і таке тепло по всьому тілі розливається. Звичайний водій спеціально не їхав до того моменту, поки я не заходив у садочок. Хочу, щоб таких добрих людей у світі було якомога більше.
Ви підтримуєте думку чоловіка?
