Я уже більше, ніж 15 років працюю логопедом.
До мене приводять абсолютно нормальних діток віком 3 – 4 рочки, але, які не розмовляють. Тобто у них не має психічних чи нервових розладів, немає аутизму чи шизофренії. Вони просто ще не почали говорити. Але цілком вільно почувають себе у соціумі. Прекрасно розуміють, коли до них звертаються і чого від них хочуть.
Попри це, спеціалісти вішають ярлики на таких дітей, і зазвичай ставлять діагноз загальне недорозвинення мовлення. А то ще і важчі хвороби. Але це все про мовлення. Відхилення тільки у цьому. Більше ні в чому.
Моя подруга водить свого сина у дитсадок і там часто проскакують повідомлення у батьківських чатах.
“Ви дитину мою спати не кладіть, він давно вже на обід не спить”
“Дайте йому олівці і листок він тихенько посидить, помалює, поки інші сплять”
Серйозно?
Думаєте, дитина тихо сидітиме 2 години, нікому не заважаючи спати? Вона влаштує скандал, істерику, як щось буде не по її. А все тому, що батьки її розбалували.
Батьки, ви де?
Чому ви дозволяєте дітям командувати вами? Чому тоді ви не дозволяєте своїй дитині спати де їй захочеться: на підлозі чи на ліжечку. Чому ви одягаєте її, а вона не робить цього сама? Чому вона і досі ходить в підгузку, хоча на наступний рік уже до школи? Чому маленька людина керує усім вашим світом?
Якщо продовжувати у такому ж дусі, то тільки мовленнєве відхилення переросте у психічне.
Коли я озвучую план корекції мовлення у такої дитини, уже багато батьків відсторонюються.
– Ні,нам такого не потрібно – кажуть вони.
А все чому? Тому що перший пункт це створення умов для навчання, де головним є дорослий.
Є той хто вчиться і той хто вчить. Без дискусій і обговорень. Насамперед потрібно забрати усе, чим бавиться дити і усе до чого у неї є доступ. Щоб вона брала це не сама. А давали ви. Спершу відразу і просто так. А потім з якоюсь умовою.
Інколи батьки чекають, що дитина заговорить сама, у неї з’явиться мотивація і бажання. Думаєте, якщо за 4 роки воно не з’явилось, то на 5 прийде натхнення? Ні! Вам потрібно взяти на себе роль батьків. Слухайте дитину, враховуйте її інтереси. Але разом з цим робіть так, як вважаєте кращим для неї.
Навіть якщо ви помилитесь – не біда. Зате ви тепер знаєте, як не варто робити. Подивіться на свою дитину – зніміть з неї памперс, якщо ви досі цього не зробили!
Памперси і мовлення насправді не мають ніякого зв’язку. Але по факту – це означає, що батьки знімають з себе відповідальність за здоров’я дитини і кладуть її на сина чи дочку. А діти цього не витримують і дають фідбек сигналам у розвитку.
Тому батьки, перестаньте догоджати і бігати за дитиною на ціпоньках. Візьміть на себе відповідальність за її виховання.
А ви часто балуєте дітей?
