Зараз особливою популярністю користуються тварини із незвичайним забарвленням. Шеф – один із таких представників, якого в народі називають “Строката хмарка”. Щеня чау-чау з самого народження було унікальним та харизматичним.
Ось як Шеф виглядав ще кілька місяців тому:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А зараз він підріс і виглядає так:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Незважаючи на те, що собаці нещодавно виповнилося 6 місяців, Шеф зовсім не виглядає маленьким цуциком. Навіть його поведінка зовсім далека від дитячої. Адже господарі одразу помітили, що в їхнього улюбленця є особливий талант: він вміє виручати інших зі складних ситуацій. Саме тому вони вирішили віддати його на навчання, яке зробило Шефа терапевтичною собакою. У його обов’язки входить допомога хворим та сумним людям.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зараз Шеф охоче грається з дітьми, але він завжди насторожі і готовий прийти на допомогу в будь-який момент. Собака любить приймати ванну і обурюється, коли господарі йдуть купатися без нього. А переглянувши фото цього красеня, складається враження, що йому подобається позувати і він знає про свою популярність в соціальних мережах. Ці щирі голубі оченята підкорили серця мільйонів фанатів.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А ви б хотіли мати такого домашнього улюбленця?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
