Ганна Павлівна попросила мене вийти, поки вони не договорять і зачинила переді мною двері. Я пошкодувала, що не увірвалась туди

Того дня чоловік попросив мене підійти до квартири  свекрухи.

Я забрала сина з садочка і пішла до неї. Вона жила поблизу, тож довго йти не довелось.

Я зайшла, двері були відчинені. Почула голоси з кухні. Зайшла, а там свекри з сином, дочкою і зятем. 

Ганна Павлівна встала, попросила мене вийти, поки вони не договорять і зачинила переді мною двері.  У них, бачте, нарада. Я вийшла, а чоловік навіть не заперечив матері. Мені стало образливо, адже на кухні сидів і чоловік дочки. Це ж не була суто нарада їхньої сім’ї.

Я чекала у вітальні. Зайшла свекруха, покликала пити чай.

– Ні, вибачте, мені потрібно йти. У дома ще багато справ, я не встигну нічого зробити. Ходімо, Павло? – звернулась я до чоловіка.

Він неохоче підвівся, але за мною пішов. 

Дорогою почала, розпитувати його, що то було?

– Я що вже не частинка сім’ї, що ви мене так безцеремонно вигнали?

– Не ображайся, мама не зі зла.

– А що ви тоді там обговорювали?

Чоловік без ентузіазму почав розповідати.

– Мама хотіла, щоб ми продали свою двокімнатну квартиру і купили однокімнатну, а гроші, що б залишились віддали Катьці(сестрі чоловіка). У неї ж двоє дітей, їй мало місця в двушці. Буде справедливо їй трикімнатну квартиру придбати. Батьки свою теж продадуть і куплять меншу.

– Що що? Ви в своєму розумі? А як м другу дитина захочемо, батьки нам теж гроші дадуть, щоб ми більшу квартиру купували?

Ну це вже взагалі ні в які рамки не лізе. Варто уточнити, що батьки Павле не бідні. Вони ще до весілля вирішили подарувати своїм дітям по квартирі. Тепер от хочуть витісни нас, дочка виявилась ріднішою.

Я ж нічого вдіяти не зможу, тут все залежить від Павла. Я у його квартирі навіть не прописана. Моя прописка, як і сина, у батьківській квартирі.  

Я певний час не розмовляла з чоловіком, не розуміла, як він ще може думати, над такою пропозицією.

Через місяць дізналась, що вагітна. Тепер точно доведеться відмовити рідні. 

Мене засмутило те, що чоловік не зрадів звістці про дитину. Він не знав, що тепер батькам сказати..

Як ви гадаєте, чи правильно поводиться чоловік у цій ситуації? За ким йому йти: за батьками чи дружиною?

Viktoria