Чоловік Уляни залишив її напризволяще, коли та чекала на народження дитини. Він заявив, що не готовий до серйозних стосунків і зайвої відповідальності. Виявляється, що йому хочеться розважатися, бачитися з друзями і відчувати свободу.
Жінка не могла повірити, що її чоловік міг так вчинити. Адже вони вже багато років разом, а її вагітність була запланованою. У пари ніколи не було проблем чи непорозумінь. Оточуючі вважали їх ідеальною сім’єю.
Після слів чоловіка про відсутність почуттів і бажання бути вільним, Уляна відчула себе самотньою і непотрібною. З очей котилися сльози, але жодних слів дружина підібрати не могла.
Зрештою у її житті розпочався жахливий період, у якому жінка не бачила ні радості, ні променів світла. Їй не хотілося їсти, їй не хотілося пити, їй не хотілося спати. Дні пролітали один за одним. На дитину Уляні також було байдуже, хоча та не давала про себе забути, ніби промовляючи: “Мамо, ти не одна, в тебе є я…”.
Насправді жінка була готова позбутися від малюка. Вона навіть дізнавалася про можливі методи, але змогла вчасно одуматися і взяти себе в руки. Все ж її син отримав шанс на життя.
Народження немовляти не змогло позбавити молоду матір відчуття депресії. Вона не любила дитину з першого дня і з часом її почтуття не стали теплішими. Жінка вирішила, що зачекає поки хлопчик підросте і віддасть його на виховання до бабусі. Свою долю вона також вирішила. На жаль, думки у неї були жахливі. А ще гірше те, що ніхто з її оточення навіть не здогадувався про це.
Уляна навіть собі не могла зізнатися в тому, що ненавидить власного сина і звинувачує його в розлученні з чоловіком.
Жінка продовжувала виношувати свою ідею і наполегливо вірила, що зовсім скоро зможе реалізувати задумане. Вона була готова розпрощатися з життям і віддати малюка. Мабуть, все так би і сталося, якби не один випадок.
Якось Уляна вклала хлопчика спати і помітила, що він так схожий на її колишнього чоловіка. Ті ж щічки, носик та губки. Потім він прокинувся, відкрив свої великі сірі татові очі і подивився з щирою надією на свою маму.
Це змусило жінку гірко заплакати. Нарешті вона отямилася і побачила свій сенс життя. У її серці з’явився новий вид любові – материнська.
А як би ви вчинили в такій ситуації?
