Колись давно в одному японському селі жив один мудрець-самурай. Якось, коли він проводив навчання, до нього підійшов юний боєць, який відрізнявся своєю злістю та жорстокістю. Методика юнака полягала в тому, що він провокував супротивника на агресію, в якій той робив багато не обдуманих помилок, і врешті решт програвав бій молодому бійцю.
Того дня боєць вирішив подолати старого самурая і почав звично провокувати мудреця перед боєм. Він принижував і кидався камінням в старого. Але той сам, неначе камінь, стояв непохитно і не звертав уваги на провокації юнака. Коли молодому бійцю стало нудно і він зрозумів, що не доб’ється своїми діями нічого, то він просто розвернувся і пішов.
Учні старого самурая почали питати наставника:
– Учителю, чому ви ніяк не відреагували на образи та приниження цього дикуна? Невже злякався програти йому у двобої?
– Скажіть мені, – відповів самурай, – якщо ви робите комусь подарунок, а той, кому він був приготовлений, відмовився його приймати, то чий це тоді подарунок?
– Тоді він залишається нашим. – відповіли учні.
– Те саме стосується агресії та злості. Доки ти не відкинешся на них, доти вони належать лише своєму господарю.
А як ви боретесь з агресією інших людей? Чи вмієте абстрагуватися в таких ситуаціях?
