Усе місто радісно готувалося до святкування Нового року та Різдва. Магазини та супермаркети були переповнені людьми. Передсвяткова атмосфера витала повсюди. Тільки не у квартирі Вероніки.
Нещасну за місяць до Нового року покинув хлопець. Ні тобі виправдань, ні тобі пояснень – порвав із нею та й має собі тепер чистий спокій.
Ніка трималася, як могла, але жахлива застуда добила її остаточно.
Одна причина, потім інша – а в результаті опинилася Вероніка в депресії. Лежить, не встає. Нічого їй не хочеться. Ну, як нічого: хіба що чіпси, бургери, шоколадні цукерки і багато випічки. На кухні – гора немитого посуду, а диван потихеньку почав перетворюватися на звалище фантиків.
Ніку це зовсім не хвилювало, зовсім навпаки – вона насолоджувалася своїм сумом, ще й підживлювала його переглядом мелодрам, прослуховуванням сумної музики і відсутністю свіжого повітря у квартирі. Дівчина навіть відпустку на місяць взяла, щоб вдосталь нагорюватися.
Доводилося їй обминати усі дзеркала у власній домівці, бо ж Вероніка вмивалася через раз, голову взагалі вирішила не мити, тому довге і густе волосся перетворилося на якийсь незрозумілий клубок, який нагадував бабусині нитки для в’язання.
Друзі постійно телефонували Вероніці, кликали її гуляти, хотіли в гості до неї прийти, але вона вирішила ігнорувати всіх. Надто вже вона зайнята: хто ж замість неї поскиглить і сльози поллє?
Аж раптом стукіт у двері. Втомлена розпачем Вероніка заледве знайшла в собі сили їх відчинити. На порозі вона побачила дуже дивну жінку. Вона мала жахливий вигляд: коротка недоглянута стрижка, тонна зайвої ваги, одяг, підібраний за усіма правилами несмаку.
– Геть з дороги, дай мені пройти! – нахабно проштовхалася в квартиру незнайомка.
– Ви хто? Що вам від мене потрібно? – розгублено питала Ніка.
– Я рятувати тебе прийшла! Ти гляди на себе: худюща така, що аж світишся. Не соромся їж якомога більше: хочеш чіпси, хочеш солоденьке – все, чого душа забажає. А волосся? Для чого тобі таке довге і густе волосся, от поглянь, яка краса у мене – бери швидше ножиці до рук і ріж. І ще тобі потрібно декілька котів, куди ж без них. Друзі є, друзів нема – це діло змінне, а от коти – будуть з тобою завжди!
– Я так не хочу, я сім’ю хочу, дітей, спілкування.
– Та ти ж поглянь на себе! Хто з таким опудалом спілкуватися захоче? – розсміялася жінка.
І справді, Вероніка поглянула на себе в дзеркало і оніміла. Вигляд у неї, м’яко кажучи, був зовсім непрезентабельним.
Раптом дівчина розплющила очі, різко сіла на диван, і через декілька хвилин до неї прийшло усвідомлення, що це був всього лише сон. Дуже страшний сон. Але у двері таки хтось справді наполегливо стукав. Вероніка з острахом відчинила: перед нею стояв кур’єр, який привіз її замовлення. Зазирнувши в пакет, вона побачила бургер, картоплю фрі і багато шоколаду. Не сумніваючись, дівчина викинула увесь вміст на смітник.
Розсунувши штори, змогла нарешті ковтнути свіжого повітря. Надворі сонце, яке виблискує яскравими промінчиками на білосніжному снігу – краса!
– Ех, у мене ще стільки справ. Скоро ж Новий рік! Буду святкувати!
Чи була у вас депресія?
Як ви із нею боролися?
