Ольга врешті залишилась сама вдома. Випровадила сім’ю на прогулянку. В самої було купа домашніх справ: поприбирати, приготувати обід, закинути прати одяг… Ніби було ще щось.
Дзвінок у двері.
– Невже щось забули?- подумала Ольга
Відкрила двері, а перед нею стояла молода дівчина.
– Ви Ольга?
Жінка обережно кивнула.
Дівчина безцеремонно зайшла у квартиру, як до себе додому.
– Де у вас ванна? Даєте капці? А то я в ноги змерзла.
В Ольги, ніби дар мови відняло. Лиш махнула рукою в сторону ванної кімнати. Дівчина помила руки і пройшла до кухні, сіла за стіл.
– Чаю запропонуєте?
Господиня швиденько зробила чай незнайомці. Та пила чай і мовчки дивилась на Ольгу. Врешті їй набридло це і вона не витримала:
– Хто ви взагалі така? Чому ви командуєте в моєму домі?
– Хто я? Я Іра. Коханка вашого чоловіка.
– Якщо це жарт, то він геть не смішний.
– Які жарти, дамочка! Корнійчук Павло Вікторович ваш чоловік?
– Мій..
– Ось, бачите. Ми з ним зустрічаємось.
-Та це неможливо. Він вдвічі старший за тебе! – вже обурилась Ольга – Та й він не міг би таке зробити!
– Ви надто довірлива. Ось, гляньте. – дівчина витягла фото і простягнула їх жінці.
На фотографіях дійсно був її чоловік. Земля пішла у неї з-під ніг.
– Так для чого ти прийшла? Хочеш грошей? Мого чоловіка? Чого тобі треба?
-Та ні, нічого мені не потрібно. Мені просто стало вас шкода. Ви працюєте, як віл. Дві роботи, дім, діти. А він що? Навіть не напрягається, щоб вам допомогти.
Іра підняла руку і показала колечко з діамантом, а на вухах сережки – в комплект.
– Що це? – спитала Ольга
– Павло подарував. Достатньо було натякнути.
– Це як? За які гроші?
– Хіба мені є діло до того де він взяв на це гроші? Він усе для мене купляє. А ви? Запустили себе і лиш тягнете упряжку. Ви стали йому зовсім нецікавою.
-Та як ти смієш! Замовкни! – єхидна посмішка дівчини розізлила жінку.
– Заспокойтесь, жіночко. Я відпущу вашого Павла. От хай тільки машину мені купить і кину його.
************
Чоловік з дітьми повернувся додому.
– Олю, ми такі голодні! Ти їсти приготувала?- Ольга мовчки почала накривати на стіл вчорашню їжу. Бо так нічого і не зробила після неочікуваного візиту.
– Мамо, але це ж вчорашній суп! Я його не їстиму!
Ольга не витримала:
– Не їж! Мені набридло! Скільки можна? Я стараюсь, стараюсь, а ніхто цього навіть не цінує – вона пронизливо глянула на чоловіка – А ти? Довго збираєшся працювати на цю мізерну зарплатню?
– Олічка, ну це ж потрібно щось міняти? А як не вийде? Краще не ризикувати.
– А ти візьми і ризикни хоч раз! І взагалі, чому ви всі сидите на моїй шиї? Я хочу жити, а не існувати!
З цими словами Ольга зірвала фартух, взула чоботи, одягла куртку і вийшла з квартири.
********
Ольгу поглинув холодний вітер. Вона вийшла з під’їзду і просто пішла. Сама не знала куди. Їй потрібно було розібратись зі своїми емоціями. Вона розуміла, що їй не боляче від зради чоловіка. Їй боляче від того, що вона дозволила все перекинути на свої тендітні плечі. Вона перестала відчувати, що вона жінка!
Вона втомилась.
Жінка втратила лік часу. Вона вже й зголодніла. Але додому йти не хотіла. Тому вирішила піти у ресторан. “Ну і що, що це дорого! Я можу собі це дозволити” – подумала вона.
Поївши у ресторані, Ольга ходила засніженими вуличками міста. Повз проходили люди: веселі й щасливі. Вони заходили у магазини і щось купували, щось хотіли. А чого хотіла вона? Перше, що спало їй на думку, стосувалось чоловіка і дітей. Не її. Вона навіть не знала, чого хоче. “Потрібно прислухатись до себе і своїх бажань” – з цією думкою повернулась додому.
*****
Вдома було спокійно. На кухні усе було прибрано, посуд вимито. Ольга здивувалась такій чистоті. Чоловік з дітьми намагався приготувати вечерю.
– Чай зробити? – навіть запропонував Павло
– Зроби.
Ольга мовчки випила чай і пішла спати. Вона не могла дивитись на чоловіка, який зрадив їй.
Зранку вона проспала. На роботу іти вже було пізно. Ольга побачила, що ні чоловіка, ні дітей уже немає вдома. Вони зібрались і без її допомоги. Навіть залишили їй приготовлені бутерброди і милу записку.
Ольга не бралась ні за яку роботу. Вона взяла листок паперу і сіла писати свої бажання. Спершу було важко, тому вона вирішила почати записувати, що взагалі може хотіти жінка. І справа пішла – бажання полились рікою.
*****
Минув деякий час. Наталка, дочка Ольги зустрілась з Ірою.
– Наталко! Як ти? Як батьки?
– Все просто чудово! Ти класно зіграла тоді. Мама повірила, що у тебе з татом щось є.
– Я так боялась, що не вийде. Я рада, що у них все гаразд.
– І знаєш, що найцікавіше?
– Що?
– Мама врешті-решт зайнялась собою, почала займатись спортом, гарно одягатись. Її навіть підвищили на роботі. Батько також пішов на іншу роботу із високою зарплатнею. Між батьками нарешті спалахнув вогник. Машину ось збираються купити нову. Тому дякую тобі, ти врятувала нашу сім’ю.
А ви б пішли на такий вчинок, щоб допомогти подрузі врятувати її сім’ю?
