– Мама я повернувся! – Микола стояв у дверях рідного дому з валізою в руках.
– Миколка! – після невеликої паузи Любов кинулася обіймати сина, хоча розгубленість все ще витала в її очах. – Що трапилося? Іра тобі зрадила?
– Чому відразу зрадила? – Микола зробив кисле обличчя. – Просто я вирішив піти, і все. Мам, вдома поїсти є щось?
– Стривай! – Люба дивилася на сина, і серце її розривалося від образи за нього. – Вона, що, влаштовує тобі без приводу скандали? Може, ви з нею вже не спите разом? Або вона витрачає всі твої гроші тільки на себе?
– Мам, ну що ти мені влаштовуєш допит? Все у нас було нормально. Подумаєш … Зараз так часто буває – люди сходяться, розходяться … Просто вона … Ну, одне слово … – Син зам’явся.
– Що просто?
– Все, мам, досить про це …
– Говори, син, правду. Не муч ти мене. Все одно я від тебе не відстану, поки не дізнаюся причину.
– Ну, гаразд … Правду так правду … Вона не смачно готує, мам …
– І все? – У матері витягнулося обличчя. – І тільки через це ти кидаєш молоду дружину.
– Ну, мама! – нервово вигукнув син. – Я, можна сказати, заради тебе покинув сім’ю, саме, так би мовити, найдорожче на світі, а ти не рада? Вона готує, гірше ніж в заводській їдальні. Мам, погодуй мене. Я страшно хочу їсти.
– Господи, добре, що батько на роботі, – пробурмотіла Любов. – Гаразд, іди мий руки і марш на кухню.
Коли син з’явився на своїй улюбленій кухні, на столі вже стояла тарілка з борщем, поруч з нею – миска з салатом і стакан компоту.
– О! Все як раніше! – вигукнув радісно Коля. – Привіт, моє колишнє сите життя. Ну … Смачного мені.
– Смачного … – Сумно посміхнулася мама. – Їж, синку, на здоров’я …
Син підчепив ложкою салат, відправив його в рот і тут же витріщив очі. Потім побіг до раковини, і почав у неї плюватися.
– Мама, що це?! Скільки років твоєму салату?! Там, здається один оцет! І тонна солі!
– Так? – щиро здивувалася Любов. – Взагалі-то, він вже тиждень стоїть в холодильнику. На всякий випадок. Ми ж з батьком тепер вдома не їмо. Він заборонив мені бути куховаркою. Каже – все! Син випурхнув з гнізда, тепер ми з тобою харчуємося в кафе і ресторанах. Ти борщ, синку, їж, якщо салат не їстівний.
– А борщ їстівний?
– Не знаю … – знизала плечима мати. – Йому теж тижнів зо два. Але викидати якось шкода.
– А компоту скільки днів? – єхидно запитав син.
– Ось його я сьогодні зварила.
Син знову сів на стілець, боязко взяв стакан в руки, сьорбнув і знову зморщився.
– Він же не солодкий!
– Цукор шкідливий. Ми тепер з татом тримаємо дієту. Так що, синку, якщо хочеш їсти, йди в кафе, харчуйся там, але тільки на свої гроші. – Любов зітхнула. – Так, без тебе в нашому домі все змінилося. Як раніше вже не буде. Так вирішив твій тато. А я цьому рада. Тепер у мене стільки вільного часу!
– Ну, гаразд … – Син насупився, сумно встав і пішов з кухні. У дверях він зупинився. – Спасибі, мам … Спасибі … Піду я … назад … Додому … Ти татові привіт передавай … Гарячий …
Коли за сином зачинилися вхідні двері, Люба зареготала, потім піднялася зі стільця, швиденько виплеснула салат і борщ з тарілок в унітаз, знову повернулася на кухню і наклала в чисту тарілку – тепер уже для себе – нову порцію свого фірмового борщу, найсмачнішого борщу на світі – який, до речі, був приготований тільки сьогодні. Для коханого чоловіка, з яким вони прожили вже двадцять років!
Як вам такий урок від матері для свого сина?
