– Григорію, я не розумію причин для твоєї радості. Ти смієшся, а мені плакати хочеться, – сказала Ольга.
– А чому це я маю сумувати? – запитав чоловік.
– Хіба ти сам не розумієш?
– Ні.
– Для особливо…обдарованих, пояснюю. Лікар сьогодні повідомив мені, що я вагітна вже як 5 тижнів.
– Я вже чув про це. Той що з того? – не розумів Григорій.
– А то, що це жахливі новини!
– Та чому ж? У тебе є чоловік. Багато народжуються поза шлюбом, а тобі немає чого хвилюватися.
– Гріш, тобі нагадати скільки мені років?
– А що не так з твоїм віком?
– Та я буду бабусею серед усіх молодих матусь! Лікарі в пологовому збіжаться, щоб подивитися, як народжує стара діва!
– Олю, годі драматизувати. Жінки народжують навіть набагато пізніше. Подумаєш, тобі лише тридцять дев’ять. Для мене ти вічно молода, – спробував підтримати дружину чоловік.
– Як мені пережити цей сором? Григорію, це твоя вина! – бідкалася жінка.
– Звичайно, я, дорогенька моя, – обійнявши дружину, сказав Григорій.
– А що сказати Сашкові? – раптом задумалася Ольга. – Що лелека пролітав неподалік і приніс йому братика або сестричку?
– Якби йому було 5 років, то цей варіант був би безпрограшним, але у свої дев’ятнадцять він точно знає, звідки беруться діти.
Сашко відреагував на цю новину спокійно, але не зміг втриматися від коментаря:
– Оце ви даєте!
Проте бабусі були більш стурбовані, коли дізналися, що у них незабаром з’явиться ще один онук або онучка. Вони миттю приїхали в столицю.
– Я знала, що від вас можна чекати чого завгодно, але це виходить за усі рамки! Хіба ви смерті моєї хочете? – обурювала свекруха Ольги. – Про яких дітей може йти мова? Вам скоро на пенсію виходити, а ви в пологовий зібралися!
– Тим паче народжувати в такому віці дуже ризиковано. Олю, ти б подумала про своє здоров’я! Виростили одного сина і вистачить, – казала мати. – Ви нарешті можете пожити у власне задоволення. Хіба вам хочеться цих безсонних ночей та смердючих памперсів?
Тож бабусі були налаштовані категорично проти ще однієї дитини в їхній сім’ї. Олю та Григорія розсмішив капелюшок, який весело погойдувався на голові мами чоловіка.
– Вам смішно? – відреагувала вона. – Плакати треба, а не сміятися!
Обурені жінки зібралися йти геть.
– І не треба нас навіть проводжати!
– Дзвонити також!
– А про допомогу взагалі забудьте!
– Самі цю кашу заварили, самі й розсьорбуйте.
На прощання мами гримнули дверима.
Тієї ночі подружжю не спалося.
– Про що ти думаєш? запитав Григорій в Ольги.
– Пам’ятаєш, як тривали пологи нашого Сашка? Я три дні не могла народити, поки мене не відправили на кесарів, а ти увесь цей час піл лікарнею стояв. Інші вважали, що ти божевільний, але тобі було на це байдуже…
Наступного ранку бабусі знову приїхали в гості. Цього разу з гостинцями та вітамінами. Вони сказали, що за ніч все переосмислили і тепер з нетерпінням будуть чекати на появу онучки чи онука. А ще вони вирішили, що і Сашко і немовля отримають від них у спадок по квартирі.
Ольга успішно народила дівчинку. У неї були такі красиві вії, що навіть лікарі не могли намилуватися.
На другий день після пологів жінка підійшла до вікна і побачила, що під пологовим на неї чекає Григорій. Побачивши дружину, чоловік радісно усміхнувся.
– Чого ж ти тут стоїш і посміхаєшся? – сказала Оля сама до себе.
– А я завжди усміхаюся, коли бачу щастя, – беззвучно відказав він.
Але Ольга його почула.
Чи сподобалася вам ця історія?
