Петро змушений був збирати свої речі і з’їжджати з Ніниної квартири.
– Хіба такою має бути справжня дружина? Ти не можеш ні їсти приготувати, ні поприбирати в домі, ні дитину народити! – розлючено прямував до виходу чоловік, копаючи собаку на своєму шляху.
– А Нюся тобі що зробила?- вхопила жінка чихуахуа.
– От і продовжуй бігати за своїм псом! А з мене вистачить! – гримнув дверима Петро.
Можливо, раніше Ніна б розплакалася. Та останнім часом сльози лилися з її очей так часто, що, мабуть, закінчилися.
Хіба це в її силах повпливати на те, що вона не може народити дитину? Дві її спроби закінчилися невдало. Викидні на 6 місяці. Після цього розлучення з Петром вона переживала спокійно.
Минулого року подруга подарувала Ніні цуцика, щоб якось її розрадити.
– Сподіваюся, що цей малюк тобі допоможе. Принаймні будеш частіше ходити на прогулянки.
Турбота за собакою справді допомогла жінці відволіктися від усіх переживань. Проте це ніяк не вплинуло на сосунки з чоловіком. Вони тільки погіршувалися. Він постійно докоряв Ніні і вимагав від неї багато уваги.
– Чому ти знову зварила борщ? Хіба в тебе недостатньо часу, щоб посмажити котлети? Стільки рецептів є в інтернеті! Ти ж вдома цілими днями нічого не робиш.
Проте Ніні було так сумно на душі, що навіть жити не хотілося, а що вже казати про кулінарію. Їй не вистачало підтримки чоловіка і щирих розмов. Однак Петро був занадто егоїстичним, щоб проявляти увагу до когось, окрім себе.
Тим часом Нюся попросилася на вулицю.
– Хочеш гуляти? Гаразд. Тільки поводок візьмемо.
Так минали дні. Ніна розлучилася з чоловіком. Інколи до неї приходила подруга в гості, а решту часу вона проводила з собакою. Їй подобалося гуляти на дитячому майданчику і спостерігати за дітьми.
Одного травневого вечора Ніна в черговий раз відправилася на прогулянку. У них з Нюсею була своя спеціальна лавочка.
Проте сьогодні там було зайнято. Жінці довелося сісти поруч з молодим чоловіком.
– О, Нюся! – зраділи хлопці, які вже знали собаку. Вони часто гралися з твариною і бігали навколо майданчика.
– Може, ви краще її відпустіть? Вона нікуди не втече навіть без повідка, – запропонував незнайомець поруч.
– Я так менше за неї хвилююся. Адже вона одного разу чуть під машину не потрапила, а нещодавно на неї напав бродячий пес.
– Справді! Гірше від малої дитини! – погодився чоловік.
– Татку, – раптом загукала маленька дівчинка. – Ти вже познайомився з Нюсею? Давай і собі таку заведемо або ще краще – заберемо її до себе.
– Вероніко, ми не можемо цього зробити. Нюся має свою господиню.
Тоді дівчинка підійшла до жінки, пильно на неї подивилася і сказала:
– Тоді візьмемо Нюсю разом з тіткою. Ти ж сам казав, що мені потрібна мама!
Ніна одразу зашарілася. Її щоки почервоніли.
– Ви не звертайте увагу на Вероніку. Ми просто живемо лише двоє. Мати загинула під час пологів… Я намагаюся дати доньці все необхідне, але матері все одно не вистачає.
Чоловік замовк, а потім додав:
– Мене Аркадієм звати, до речі.
– Ніна, – відповіла жінка. – А це Нюся, місцева зірка, – усміхнулася вона.
Вероніка сіла поблизу жінки і притулилася до її руки.
– А ви підете з нами на морозиво? – запитала вона.
– Я також запрошую, – кинув Аркадій.
Ніна погодилася.
З того часу пройшло півтора року.
Одного дня Петро вирішив повернутися до своєї колишньої. Він спробував відкрити двері старим ключем, але в нього нічого не вийшло. Зрештою з квартири вийшла Ніна. Вона мала чудовий вигляд.
– Знаєш, я подумав, що можливо нам варто спробувати ще раз? Байдуже на тих дітей. Ти мені ніяк не виходиш з голови, – говорив він із самовдоволеною усмішкою.
– Ніночко, а хто там прийшов? Бо синочок вже просить їсти, – крикнув чоловічий голос.
– Ніхто. Я вже йду, – відказала жінка, впевнено закриваючи двері.
А які у вас думки з приводу цієї історії?
