Сергійко звик давати собі раду вжитті. Ще з дитинства він жив з бабусею. Коли хлопчику було три, мати померла від раку, а через рік батько завіз його до бабці і сказав, що їде за кордон, заробляти гроші. Після того батька він не бачив і не спілкувався з ним ніяк. Він зник і не давав про себе чути.
Звісно, Сергій, як і будь-яка дитина, чекав на батька. Дуже засмучувався, коли розумів, що батько забув про нього. Та згодом хлопчик усвідомив, що нікого, крім бабці Світлани і не має.
У школі з нього завжди сміялись. Казали, що він сирота нікому не потрібна. Сергійку дуже боліло в грудях від тих слів. Плавка тихенько в кутку. Але дітям своєї слабинки не показував.
Якось сталась біда у їхній сім’ї. Бабця Світлана захворіла і злягла. Прийшла лікарка, виписала ліки, які необхідні бабусі.
Сергійко побіг у магазин купив продукти, щоб зварити бабці суп. Потім пішов в аптеку. Фармацевт за віконечком назвала суму до сплати. Сергій з досадою зрозумів, що йому вистачить лише на таблетки від тиску…
– Розумієте, це для бабусі. Ось всі гроші, які я маю – він виклав на стіл пожовані купюри – Допоможіть, будь ласка.
– Хлопче, не затримуй чергу. Повернешся, коли назбираєш грошей – суворо заявила фармацевт.
Сергій уже не знав, що робитиме. Та ось до нього підійшла жінка і сплатила усю суму, яку потрібно було замість хлопчика. Сергій подякував і уже хотів іти. Та зупинився:
– Вибачте, можливо, у вас є робота, яку потрібно зробити. Я віддячусь.
– Ні, нічого не потрібно. Іди лікуй бабцю – ніжно відповіла жінка – Ось візьми. – вона простягла хлопчику ще двісті гривень і погладила його по світлій голівці.
Сергій гречно подякував і пішов щасливий. Цих грошей вистачить ще на декілька днів, щоб прохарчуватись. А далі він щось придумає.
Сергій розумів, що світ не без добрих людей.
А чи часто ви допомагаєте тим, хто потребує?
