У підземці погано зі зв’язком і іноді навіть забуваєш, який сьогодні день і яка година. Так що там говорити, що не розумієш в якому ти місті. Так і Ваня завис на деякий час, що ледь не пропустив свою зупинку.
Вийшов з метро, а на вулиці світло, сонячні промені грають з хмарами. На вулиці вже була весна, і вода хлюпала в різні боки під чобітьми хлопця. Крок за кроком він прийшов до місця призначення. У кабінеті, де повинен був пройти прийом, сиділа жінка похилого віку. Коли вона побачила і вислухала Івана, відразу зняла свої окуляри і сказала, що ні в якому разі не віддадуть йому маленького хлопчика, щоб не псувати собі статистику.
Ваня в цей час просто сидів і мовчки слухав. Останні три місяці хлопець клопочеться над тим, щоб взяти під опіку свого меншого брата. Всі служби замість того, щоб допомогти і підтримати хлопця, ставлять йому палки в колеса і всіляко намагаються не допускати цього. Відтоді, коли Івану виповнилося 18, він почав воювати з усіма інстанціями, без згоди яких, йому не віддадуть хлопчика. На їхню думку, для цього то квартира не підходить, то недостатньо оплачувана і перспективна робота у хлопця. Словом, чиновники шукають будь-які причини, щоб відмовити в опікунстві.
З квартирою питання вирішити допомогли друзі Івана, вони ж і підкинули йому високооплачувану роботу. Начебто все вже повинно влаштувати чиновників, але вони знову знаходять до чого причепитися. На цей раз не влаштував вік Івана. Але це така річ, яку не зміниш в один момент і не прискориш.
Жінка знову одягла свої заплямовані окуляри і вколола Івана тим, що він не зможе працювати, коли хлопчик буде хворіти. До того ж, його треба буде з часом водити в дитячий садок. Як він все буде встигати … Йому для цього потрібна дружина.
– Ось знайдете дружину, тоді і приходьте, – сказала жінка, але у відповідь отримала тільки мовчання. Річ у тому, що серце Івана було вільним і навіть якщо він хотів би одружитися заради того, щоб йому віддали брата, то для цього не було відповідної кандидатури.
В мовчанні хлопець покинув кабінет. Здавалося, він ось-ось заплаче від думки про те, що крім нього ніхто не допоможе маленькому, безпорадному братові, який живе в холоді і він там один. У цей момент він вирішив, що не здасться і візьме опіку над братом за будь-яку ціну, чого б це йому не коштувало.
Літня жінка не очікувала, що хлопець повернеться до неї і висловить все, що у нього накопичилося в душі. Жінка дізналася жахливі речі: аварії, втрати рідних і про те, що Іван пообіцяв мамі піклуватися про молодшого брата і ніколи його не кине. Очікування, коли Івану виповниться 18 років тривало для нього вічність. Зрозуміло, що хлопцеві рано одружуватися, спочатку треба міцно стати на ноги, подбати про фінансову стабільність і про свого братика, а вже потім думати про створення своєї сім’ї.
У жінки ніби запітніли окуляри від почутого, вона відразу змінилася в обличчі і миттєво подобріла. Вона підтримала його і сказала, щоб ішов за братом. Всі необхідні для опіки документи були на місці підписані.
Іван виявився дуже відважним та сміливим хлопцем, правда ж?
