-Тату! Таточко, нарешті ти приїхав! – кричав малий Миколка та біг до чоловіка. Кинувся йому на шию з такою силою, що вони двоє ледь не впали. Колишня дружина навіть не привіталася, просто подала речі малюка та сіла у машину. А він провів її поглядом. Напевно, що досі кохає її.
Надя ледь стримувалася, щоб не заплакати. Відчувала, як сльози душать її зсередини. Хоче повернутися до них, обійняти, розцілувати кожного. Ніколи не відпускати.
Але, на жаль, досі не може забути ту ситуацію, яка трапилася 5 років тому. Прокидається та засинає з думкою про колишнього чоловіка.
Вони були чудовою парою. Він – високий блондин, мужній та сильний, а вона – невисока та тендітна дівчина, яка ховалася за його спиною. У двох були небесно-блакитні очі. Друзі рівнялися на їх пару, а всі родичі тільки й казали про те, що які красиві дітки будуть!
Коли пару вінчали у церкві, то священник сказав, що вони нагадують йому двох янголів. Вони жили у гармонії та коханні. Звісно, що були складні моменти в житті, але підтримували один одного та вірили. Олег завжди дарував дівчині її улюблені квіти – ромашки, а Надя готувала на сніданок улюблену яєшню з овочами. Не виникало сварок чи непорозумінь, завжди намагалися знайти компроміс у негараздах.
Однак, у пари довго не було дітей. Гуляють у парку та дивляться, як інші з візочками на дитячому майданчику сидять. І до церкви ходили, і багато аналізів здавали – однак, на жаль, в Олега були проблеми, тому шанси були майже нульові. Але пара молилася, вирішили переїхати з великої квартири за місто, придбали просторий будиночок з садом та озером.
Одного дня диво все-таки сталося! Одразу знали, що народиться хлопчик, вже й ім’я придумали – Миколка, на честь прадідуся чоловіка. Однак останні місці вагітності були дуже важкими, дівчина хворіла та не могла навіть піднятися з ліжка. Пологи пройшли ускладнено, але малюк народився живим.
Згодом, жінка з дитиною повернулися додому. Однак, через декілька днів Миколка почав хворіти, довго плакати. Здавалося, що малюк задихається. Вночі поїхали до лікарні, так поспішали, що проїхали на червоне світло.
Лікарі оглянули Колю. Сказали, що малюк здоровий та можливо, що це просто животик болів. Інколи малюк так плакав, що не мав голосу. Їхали навіть закордон, але всі дипломовані спеціалістки казали тільки одне й те саме – дитина здорова, ніяких відхилень не виявлено. Микола постійно плакав тільки вдома. Наприклад, навіть у гостях чи на дворі він тихо спав. Але як тільки його приносили у кімнатку – важко дихав та плакав. Родичі казали, що вже хтось наврочив та навіть закляв малюка, радили піти до церкви.
Одного дня дівчина записала на прийом до лікарки, яка була процесором у хорошому університеті.
– Скажіть, будь ласка, чи є у вас домашні улюбленці? Кішка, папуга? – запитала жінка та щось записувала у медичній картці
– Є собака. Звати Мухтар, він німецька вівчарка. Старий, чоловік з ним виріс. Майже не ходить, ми йому на першому поверсі зробили невеликий диванчик – постійно там лежить. Навіть не гавкає.
Та жінка здивовано глянула на Надю з-під білого чепчика. Виписала багато ліків та почала сварити на неї:
– Ви що, здуріли? Малюку не можна перебувати в одному будинку з тваринами, тим паче такими великими! Ось через шерсть ваш Микола і страждає! Це ви винні!
Надія аж заплакала. Від щастя чи від образливих слів – досі не знає, але швидко розповіла Олегу про все. Однак, його реакція дуже засмутила дівчину:
– Я нізащо не віддам пса! Я з ним разом виріс, він мені як брат. Вже старий, куди його діти? Нехай доживає свої останні дні тут, поруч зі мною. Мій батько перед тим, як померти, порадував собаку! Я ніколи не покину Мухтара! – кричав Олег та не хотів слухати жодних аргументів від дружини.
Надія довго плакала. Не могла заснути. На наступний ранок зібрала всі речі малюка та свої. Коли виходила з дому, то погладила Мухтара.
– Ти хороший охоронець. Але вибач, я змушена це зробити – сказала тремтячим голосом.
Дівчина з сином переїхала до мами. Потім подала на розлучення.
Вже минуло 5 років. Надя досі кохає Олега, з теплом та радістю згадує всі спільні подорожі, часто плаче, коли переглядає весільні фото. Олег досі носить обручку та на заставці телефону в нього Надя з Миколкою. Мухтара вже давно нема.
Олег щоразу просить Надю повернутися, обіймає та цілує. А та плаче. Не може забути про той вчинок. Хоче повернутися до нього, але у серці ще сидить та образа.
Що б ви порадили молодій парі? Хто, на вашу, думку не правий?
