За 19 років служби прикордонник Олександр пережив буквально все. Розпочався його шлях з Донецької та Луганської областей, де зона АТО загартувала військову міць. Фінальною точкою на цьому напрямку став вихід з оточення біля Дебальцевого. Потім розпочалась активна робота на півночі: напередодні повномасштабного вторгнення він брав участь у посиленні українсько-білоруського кордону.
Коли зрозумів, що війна близько, перевівся в Донецький прикордонний загін. А от повномасштабне вторгнення наздогнало його в Маріуполі.
Найважчою точкою на цьому напрямку був захист Азовсталі. Саме там Олександр дістав поранення, після якого подумки попрощався з ногою.
– Я дуже боявся, що ногу ампутують. Безліч уламків роздробили гомілку та стопу, але, завдяки нашим лікарям та моєму везінню, нога потроху заживала.
Але і це не кінець його важкого шляху: Олександра з побратимами взяли в полон та направили до Оленівки. Почались шість місяців нескінченного очікування свободи.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.“Аби хоч якось триматись, у полоні ми говорили про сім’ї, дітей, подорожі та їжу. Страви були жахливими, а порції – малими. Тому хлопці розповідали один одному рецепти, уявляючи шматки м’яса, свіжі фрукти та запашний хліб:
– Сань, а розкажи про рібай!
– Ну, слухай: м’ясо для стейка ні в якому випадку не можна відбивати…
“Усе, що гріло серце вдома, тут було недосяжним. Тому мрії та фантазії рятували нас від депресій, – розповідає Олександр. – Завдяки цьому я зміг вижити та не зламатись. Я вірив, що повернусь додому…і повернувся”. Боєць пройшов реабілітацію та знову поспішив у стрій: проводить навчання для військових, які зовсім скоро стануть на захист наших кордонів. Головний напрямок, за яким навчає Олександр — тактична медицина.
«У мене є мрія – хочу повернутись до Маріуполя, як переможець. Там у мене були друзі, побратими та проміжок часу, який я ніколи не забуду. У полоні досі залишаються люди, про яких я пам’ятаю та за яких дуже хвилююсь. Там – частинка моєї душі».
Наснаги тобі, воїне! І нехай мрії збуваються!
Людина, яка постійно скаржиться і ниє, забирає твою життєву енергію! Убережи себе від виснаження…
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Які продукти з кухні підійдуть для підгодовування кімнатних квітів
Картопляна шкірка — це все, що потрібно для орхідей. Рецепт кращого добрива для пишного цвітіння
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Хоч з яблуками, хоч з бананами! М’який, повітряний пиріг на сковороді
Вовк, – промайнуло в голові у жінки. Вона взяла палицю, яка лежала поруч і почала поволі вставати
Проміняв дружину після 35 років шлюбу на молоду красуню і тепер живу як у неволі
12 фото, які показують, як сильно тварини нас люблять. Безумовно і безкорисливо на 100%
20 осіб, які стали професіоналами по «недолугості» і вражають своїми «подвигами»
До народження онучки він не дожив зовсім трохи. Діти забрали мене до себе, відмовилися залишати одну в спорожнілому будинку
Одне важливе нагадування кожному з батьків
Наш менталітет, культура і звичаї закликають не кидати людей похилого віку, а допомагати їм усіма силами. Але іноді подібний вчинок – вимушений захід, який життєво необхідний, як для дорослих дітей, так і для їх батьків
Мама була шокована, у неї навіть тиск піднявся. Я почала сперечатися з чоловіком, але він наполіг на своєму
Свого нового зятя Ганна Тимофіївна не любила. Ось не запав він їй в душу: і з вигляду, і по розмові
Діда вона пам’ятала смутно, спогади зберегли тільки різкий і неприємний запах поту і грубий, владний тон голосу
«Мамочко, ти полежиш зі мною?» – про те, що дійсно важливо
У нас в сім’ї є дуже хороша традиція – кожні вихідні ми збираємося на нашій дачі. Всі, хто живе в нашому місті, ті ж, хто живе далеко теж приїжджає до нас, тільки рідше
15 дивовижних фотографій, які допоможуть пізнати секрети нашого світу і при цьому отримати величезну насолоду
